Одним із ключових напрямів розвитку птахівництва у світі і в Україні є підвищення економічної ефективності виробництва харчових яєць шляхом оптимізації технологій утримання курей-несучок. Майже сто років домінуючою технологією було кліткове утримання птиці, що дозволяло досягати високої щільності посадки та максимально ефективно використовувати виробничі площі. Проте в умовах посилення вимог до добробуту тварин у Європейському Союзі, а також зростання споживчого попиту на «еко-яйця», значного поширення набули підлогові, вільно вигульні та органічні системи виробництва.

Оптимізація тривалості вирощування молодняку птиці є одним із ключових чинників ефективності виробництва у м’ясо-яєчному птахівництві. Вибір терміну реалізації півників визначає рівень витрат кормів, собівартість продукції та економічний результат господарювання. Сучасні дослідження підтверджують доцільність інтегрованої оцінки продуктивності та економічних показників, що дозволяє обґрунтувати біоекономічні критерії ефективності виробництва.

Визначені перспективні напрями організації власного бізнеса у птахівництві при вирощуванні бройлерів і перепелів. Розглянуті критично важливі аспекти технологій та вимоги до обладнання.

Розроблено блок-схеми вдосконалених технологій виробництва яєць і м’яса птиці в невеликих птахівницьких господарствах, які передбачають процедури контролю небезпечних чинників та корегувальні дії згідно принципів системи HACCP. Визначено точки контролю параметрів безпечності продукції та корегувальні дії щодо усунення небезпек

Метою цих досліджень було техніко-економічне обґрунтування оптимальних моделей виробництва продукції птахівництва в присадибних і фермерських господарствах України та розробка відповідних модельних інвестиційних проектів малих ферм. Дослідження виконувалися на основі вивчення та аналізу статистичних даних по областях, передового досвіду вітчизняних та закордонних фермерських птахівницьких господарств.