Дослідження проведено на курях м’ясо-яєчного напряму продуктивності заводської лінії породи Плімутрок білий. Для формування маточного стада застосовано два варіанти відбору: традиційний (базовий) і з використанням показника внутрішньосімейної мінливості маси яєць (новий). Встановлено, що застосування показника внутрішньосімейної мінливості маси яєць у селекції не призвело до істотних відмінностей за основними характеристиками вирощування, проте відзначено тенденцію до покращення якості ремонтного молодняку та вищих показників у потомства від матерів з найменшою варіабельністю ознаки. Це підтверджує доцільність подальшого вивчення та практичного застосування критерію.

Оптимізація тривалості вирощування молодняку птиці є одним із ключових чинників ефективності виробництва у м’ясо-яєчному птахівництві. Вибір терміну реалізації півників визначає рівень витрат кормів, собівартість продукції та економічний результат господарювання. Сучасні дослідження підтверджують доцільність інтегрованої оцінки продуктивності та економічних показників, що дозволяє обґрунтувати біоекономічні критерії ефективності виробництва.

У курей заводської лінії курей породи плімутрок білий виявлено значне варіювання мінливості маси яєць в розрізі сімей. Високий рівень внутрішньосімейної мінливості свідчить про недоліки у рівномірності та стабільності продуктивних характеристик лінії курей, зокрема про низьку консолідованість лінії за масою яєць. Такі результати визначають актуальність проведення додаткових досліджень та впровадження заходів для підвищення консолідованості за масою яєць.

Високі показники мінливості маси яєць в межах сім’ї, незначна частка сімей з варіабельністю цього показника нижче 7% та низькі коефіцієнти фенотипічної консолідованості вказують на невисокий рівень консолідованості заводської лінії Г2 м’ясо-яєчних курей. Використання при відборі птахів внутрішньосімейної мінливості маси яєць сприятиме звуженню фенотипової мінливості нащадків та консолідації стада за даною селекційною ознакою.

Формування рівновагових груп за живою масою до початку яйцекладки позитивно впливає на благополуччя птиці при утриманні її в однорідних групах. Такий підхід сприяє поліпшенню продуктивності всього стада, а отже, підвищує і економічну ефективність, що підтверджується у 1,4 рази вищим прибутком від однієї несучки з рівновагових груп у порівнянні з невирівняним за живою масою поголів’ям..