Одним із ключових напрямів розвитку птахівництва у світі і в Україні є підвищення економічної ефективності виробництва харчових яєць шляхом оптимізації технологій утримання курей-несучок. Майже сто років домінуючою технологією було кліткове утримання птиці, що дозволяло досягати високої щільності посадки та максимально ефективно використовувати виробничі площі. Проте в умовах посилення вимог до добробуту тварин у Європейському Союзі, а також зростання споживчого попиту на «еко-яйця», значного поширення набули підлогові, вільно вигульні та органічні системи виробництва.

Зараз у промисловому птахівництві для одержання комерційних високопродуктивних гібридів використовується 6-7, в тому числі у яєчному – лише 3 породи, в м'ясному ще менше – 2. Тому, останнім часом в усьому світі все більше уваги приділяється питанням збереження генофонду автохтонних, рідкісних порід і популяцій сільськогосподарської птиці.