Одним із ключових напрямів розвитку птахівництва у світі і в Україні є підвищення економічної ефективності виробництва харчових яєць шляхом оптимізації технологій утримання курей-несучок. Майже сто років домінуючою технологією було кліткове утримання птиці, що дозволяло досягати високої щільності посадки та максимально ефективно використовувати виробничі площі. Проте в умовах посилення вимог до добробуту тварин у Європейському Союзі, а також зростання споживчого попиту на «еко-яйця», значного поширення набули підлогові, вільно вигульні та органічні системи виробництва.

Одним з технологічних стресорів є підвищена щільність утримання курей, яку, як спосіб ресурсозбереження, часто використовують виробничники для отримання більшої кількості яєць з 1м2 площі пташнику. Однак, ефективність застосування підвищеної щільності утримання для курей-несучок сучасних кросів потребує уточнення під час використання 12-ярусних кліткових батарей нових конструкцій.