Державна дослідна станція птахівництва ІТ НААН

Усенко Світлана

д.с.-г.н., с.н.с., професор кафедри біології продуктивності тварин імені академіка О.В. Квасницького

sveta_usenko@ukr.net

Шостя Анатолій

д.с.-г.н., с.н.с., професор кафедри виробництва продукції тваринництва

Брик Руслан

аспірант

Полтавський державний аграрний університет
м. Полтава

Сьогодні ринок України пропонує фермерам велику кількість високопродуктивних яєчних кросів курей. Господарства, які працюють з цими кросами, реалізують населенню гібридних курочок, які дають за рік по 290–305 яєць, проте, ці кроси створювались в ідеальних умовах годівлі й утримання, які значно відрізняються від умов утримання птиці в приватному секторі [1], що не гарантує відповідного рівня їх продуктивності.
Продуктивність сільськогосподарської птиці є одним з головних показників ефективності: із її зростом зменшуються витрати кормів, затрати праці, собівартість отриманої продукції, а із зниженням – ці показники збільшуються. Продуктивність однієї курки-несучки в свою чергу залежить від породного складу, стану здоров’я птиці, строків використання курей-несучок, вікової структури стада, якості кормів, годівлі та поїння, умов утримання [1]. Саме тому найбільшого розповсюдження у фермерських і присадибних господарствах набувають яєчно-м’ясні породи і кроси курей, які є невибагливими до умов утримання і мають достатньо високі показники продуктивності.
В Україні виведена полтавська глиняста порода курей яєчно-м’ясного напрямку продуктивності, яка користується попитом у присадибному господарстві, за швидку адаптацію до кліматичних змін, невибагливість у догляді, високу резистентність і достатній рівень продуктивності.
Полтавська глиняста порода курей є однією з найвідоміших порід українських курей, яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики України як нове селекційне досягнення у 2007 році [2]. Вона створена на базі місцевих курей, які були найбільше поширені у лісостеповій зоні України, тобто у Полтавській та Харківській областях з залученням імпортованих порід, таких як половий орпінгтон, нью-гемпшир, віандот, яких завозили в Україну наприкінці ХІХ та на початку ХХ століть.
Вперше цілеспрямована племінна робота щодо поліпшення продуктивних якостей полтавських курей була розпочата у 1912 році на Полтавській сільськогосподарській дослідній станції. Початкові показники їх продуктивності були на такому рівні: несучість – 70 яєць у рік, середня маса яєць – 50 г, жива маса курей –від 2,1 до 4,0 кг [3].
Планомірне вивчення місцевих полтавських курей співробітниками Української дослідної станції птахівництва (нині Державної дослідної станції птахівництва Інституту тваринництва НААН) розпочалось у 1948-1949 роках. Було обстежено птахогосподарства і власні господарства населення Полтавської області з метою виявлення генетичних ресурсів місцевої птиці і відібрано кращих типових представників, що стало вихідним матеріалом для створення справжнього племінного стада полтавських курей. На той час вони були представлені трьома типами: глинясті, зозулясті, чорні.
Нині в Україні поширені тільки кури з глинястим кольором оперення. Також зустрічаються особини зі світло-глинястим і темно-глинястим оперенням. У курей кінчики пір’їн на шиї і хвості забарвлені у чорний колір. Голова невелика, з коротким міцним дзьобом; гребінь в основному трояндоподібний, але згідно зі стандартом породи є і листоподібна форма (зустрічається у 10% поголів’я); вушні мочки червоні; сережки середньої довжини; шия порівняно коротка, товста; спина широка і довга; груди округлі, виступають вперед; ноги міцні, широко поставлені; ноги і дзьоб жовтого й світло жовтого кольору. Півні відрізняються від курей темнішим забарвленням пір’я з яскраво-жовтою блискучою гривою і косицями, чорним пір’ям на хвості і крилах [4].
На даний час порода полтавських глинястих курей представлена однією лінією, до складу якої входить 6 генеалогічних мікроліній. При вирощуванні ремонтного молодняку за 19 тижнів життя падіж становить 4-6%; жива маса курочок у 17 тижнів – 1,34-1,39 кг, півників – 1,69-1,79 кг. Віку знесення першого яйця кури досягають у 160-164 доби, 50% інтенсивності несучості – у 166-172 доби. Несучість на середню несучку становить 235-240 яєць; маса яйця у 30 тижнів – 51,5-53 г, у 52 тижні – 59,5-60,5 г. Шкаралупа яєць має привабливий коричневий колір різної інтенсивності забарвлення. Жива маса курей у 52 тижні – 2,2-2,3 кг, півнів – 3,2-3,4 кг. Збереженість – 93-95%; вивід курчат – 80-82%. Добові курчата мають жовто-коричневе забарвлення пуху [4].
Однією із найцінніших ознак полтавських глинястих курей є підвищена життєздатність, стійкість до стресів, а також до неопластичних захворювань, зокрема хвороби Марека. Полтавські глинясті кури мають спокійний темперамент, добре пристосовані до утримання як на підлозі, так і у кліткових батареях різного типу, у тому числі при використанні штучного осіменіння.
Схрещування полтавських глинястих курей з півнями породи білий леггорн дає змогу отримати високопродуктивних гібридних курей з несучістю 260-265 яєць і високою життєздатністю.

Література

1. Любенко О.І., Савко В.Ю. Резерви збільшення виробництва продукції птахівництва в умовах фермерських господарств. Таврійський науковий вісник, 2021. № 121. С. 158–163.
2. Про затвердження полтавської глинястої породи яєчно-м’ясних курей в складі 6 генеалогічних ліній : Наказ М-ва аграр. політики України і Укр. акад. аграр. наук від 06.11.2007 р. № 781/111. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v781_555-07#Text.
3. Господарсько корисні ознаки курей вітчизняного генофонду / В. Хвостик та ін. Птахівництво: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. 2013. № 70. С. 30–34.
4. Базиволяк С.М. Полтавські глинясті – порода курей вітчизняної селекції. Сучасне птахівництво, 2014. № 10. С. 18 – 20.

Постер доповіді