Державна дослідна станція птахівництва ІТ НААН

Мельник Володимир
к.с.-г.н., с.н.с., старший науковий співробітник
lab20@ukr.net
Рябініна Олена
к.с.-г.н., с.н.с., старший науковий співробітник
ryabinina_e@ukr.net
Державна дослідна станція птахівництва НААН,
с. Бірки Харківської області, Україна

Від 3% до 10% птиці в процесі вирощування та утримання гине з тих чи інших причин, й утилізація такої птиці є чималою проблемою для багатьох птахівницьких господарств, особливо фермерських. Поточна практика передбачає поховання такої птиці в так званих «чеських ямах», спалювання або переробку в автоклавах, а інколи таку птицю просто закопують, викидають на звалища тощо. Однак, останнім часом встановлено негативний вплив «чеських ям» на довкілля, у зв’язку з чим заборонено або обмежено їх використання в багатьох країнах. Спалювання трупів чи переробка в автоклавах потребує наявності спеціального обладнання (крематорів або автоклавів), придбання та експлуатація якого коштує недешево й не під силу більшості фермерських господарств. Закопування ж або викидання подібних відходів на звалища заборонено згідно законодавства більшості країн, в тому числі й України [1].

Компостування такої птиці - одна з недавно запропонованих альтернатив вказаним вище способам [2]. Основними перевагами компостування порівняно з іншими способами утилізації подібної сировини є відсутність потреби в дорогому обладнанні, простота процесу переробки, низька його собівартість.

Все більший інтерес до компостування птиці, що загинула, як способу вирішення проблеми її утилізації, проявляють і птахівники України. Однак в чинних нормативних документах України цей спосіб утилізації подібної сировини не згадується (хоча і не забороняється), й однією з необхідних передумов для «узаконення» є отримання переконливих доказів його безпечності, для чого актуальним є проведення відповідних досліджень.

Виходячи з вищенаведеного, метою наших досліджень було вивчення кінетичних закономірностей процесу компостування птиці, що загинула, його впливу на довкілля, якість та безпечність отриманого компосту.

Для проведення досліду було споруджено експериментальний 3 - секційний компостер напівзакритого типу з секціями розміром (ширина*глибина*висота) - 2,0^2,5^2,5 м. Як сировину для компостування використовували птицю, що загинула (дорослих курей-несучок) та підстилковий послід у співвідношенні 1:6. Перед закладенням на компостування підстилковий послід довели до оптимальної для компостування вологості - 58-60%. В першу секцію компостера (контрольний варіант - К) на компостування заклали тільки підстилковий послід; в другу секцію (1-й дослідний варіант - Д1) підстилковий послід та мертву птицю; в третю секцію (2-й дослідний варіант - Д2) також підстилковий послід та мертву птицю, але до підстилкового посліду додавали спеціальний мікробіологічний препарат, що містив життєздатні бактерії Bacillus subtilis, Rodex, гриби роду Trichoderma тощо, КУО/см³ не менше ніж 1,0-10⁹.

Було встановлено, що у варіантах К і Д2 вже на 3-й день, а у варіанті Д1 на 5-й день компостування температура всередині всіх буртів досягла необхідної для знезараження й інактивації насіння бур’янів температури - 55^оС. Додавання мікробіологічного препарату забезпечувало інтенсифікацію процесу мікробіологічного розігріву у варіанті Д2 порівняно з варіантом Д1 (p<0,05). Найвища досягнута температура субстрату у цьому варіанті становила 66^оС, в той час, як у варіанті Д1 - 61 ^оС, й у варіанті К - 64^оС. Також більш тривалим у варіанті з додаванням мікробіологічного препарату був період з температурами субстрату 55^оС і вище: у варіанті Д1 - 6 днів, у варіанті К - 8 днів, у варіанті Д2 - 9 днів. В період з 13-го по 21-й дні компостування у всіх варіантах температура субстрату почала знижуватися, водночас підвищена температура всередині компостного бурта (вище 40^оС) зберігалася до 45-го дня компостування.

Не відмічено збільшення емісії аміаку та неприємних запахів від буртів, в яких компостували трупи птиці разом з підстилковим послідом порівняно з компостуванням тільки підстилкового посліду.

За результатами огляду трупів птиці на 21-й день компостування спостерігався розклад більшості м’яких тканин та пір’я. На 45-день не розкладеними залишилися тільки окремі кістки. Після 84 днів компостування) субстрат (компост) представляв собою однорідну суміш, в якій, втім, також зрідка траплялися окремі кістки. Значних відмінностей за ступенем розкладу тушок між дослідними варіантами знайдено не було.

Компостування підстилкового посліду разом з птицею, що загинула, сприяло збільшенню вмісту азоту в готовому компості на 0,69-0,84% (p<0,05). Відмічено тенденцію до збільшення вмісту азоту в компості при обробці посліду мікробіологічним препаратом (варіант Д2 порівняно з Д1), однак статистично ця різниця була невірогідною і для винесення обґрунтованих тверджень дослідження у цьому напрямку необхідно продовжити.

В зразках компосту в кінці активної фази (через 45 днів від початку компостування) та на 84-й день компостування (у фазі дозрівання) не знаходили бактерій роду E.coli та сальмонел.

Висновки

За дотримання умов та заходів безпеки птицю, що загинула, можна компостувати у суміші з підстилковим послідом, що буде забезпечувати збагачення компосту азотом та сприятиме вирішенню проблеми утилізації такої птиці в фермерських господарствах.

Література

1. Закон України від 20.06.2922 №2320-IX «Про управління відходами».

2. Mortality Composting. A Review of the Use of Composting for the Disposal of Dead Animals. The State of Victoria, Department of Primary Industries. 2006. P. 1-46.

Постер доповіді

З цим матеріалом читають:

• Технологічні прийоми зменшення емісії аміаку з підстилки
• Вдосконалення технології регенерації підстилки пташників
• БАГАТОКРАТНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПІДСТИЛКИ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ПТИЦІ

Отримати консультацію від фахівця:

Tel: +38(099)055-88-80  /  +38(097)928-46-44

Залишити повідомлення