Державна дослідна станція птахівництва ІТ НААН

Данілова Ірина,
к.в.н, старший науковий співробітник
irrulik@ukr.net
Державна дослідна станція птахівництва НААН с. Бірки Харківської області, Україна
Данілова Тетяна,
к.с.-г.н., доцент, зав. кафедри технологій тваринництва і птахівництва
18dtn81@ukr. net
Державний біотехнологічний університет
м. Харків, Україна

Біобезпека - це комплекс заходів, які допомагають мінімізувати контакти популяцій птиці з патогенами. Успіх боротьби з хворобами птиці не може бути забезпечений лише вакцинацією та терапевтичними засобами. Він більшою мірою залежить від технологічної дисципліни та дотримання всього комплексу ветеринарно-санітарних заходів [1].

Основне джерело біологічної небезпеки - це поголів’я птиці та інкубаційне яйце, особливо те, що закуплене за кордоном. Комплектування поголів’я рекомендується здійснювати з джерел (спеціалізованих птахівницьких підприємств, організацій, ферм, інкубаторно-птахівничих станцій), благополучних у ветеринарному відношенні, шляхом придбання добового або підрощеного молодняку [3].

Допуск на виробничу територію господарства повинні мати лише його співробітники та особи, чиє відвідування є абсолютно необхідним.

При вході на територію підприємства слід, як мінімум, змінити взуття. При переході з буферної зони в чисту необхідно прийняти душ зі зміною одягу на випрану і продезінфіковану.

Особам, які працюють на фермі, не можна утримувати вдома птицю або відвідувати інші птахогосподарства. Їм також забороняється заносити на територію господарства (в так звану чисту зону) продукти тваринного походження, насамперед м’ясо птиці.

Директор, ветеринарний лікар, зоотехнік, робітник перед тим, як увійти на територію господарства, повинні обов’язково прийняти душ і змінити одяг. Керівник господарства зобов’язаний подбати про те, щоб особи, які періодично відвідують ферму, мали також необхідний комплект спецодягу (комбінезони та взуття).

Необхідна дезінфекція взуття, тому входи до приміщень повинні бути обладнані дезбар’єрами або дезкилимками із застосуванням дезінфектантів. Розчини в дезбар’єрах рекомендується замінювати двічі на тиждень, а заправку дезкилимків проводити щодня.

В’їзд транспорту на територію господарств дозволяється лише через постійно діючі дезбар’єри та дезінфекційні блоки. При в’їзді колеса, крила та бризковики транспортних засобів повинні бути ретельно вимиті та продезінфіковані. Для видалення дорожнього бруду та паливно-мастильних матеріалів ефективними є препарати, що містять інгібітори корозії, які добре очищають сталь та скло. Ними обробляють колеса, днище та борти автотранспорту. Після відповідної експозиції препарат змивають водою під тиском, далі транспорт дезінфікують [4].

У господарстві необхідно мати обладнаний дезінфекційний блок, де миють та дезінфікують оборотну тару (ящики для перевезення добових курчат, для перевезення птиці на забій, контейнери для м’яса та яйця та ін.) та обладнання (сітки та ін.).

Для дезінфекції транспорту та оборотної тари рекомендується застосовувати ефективні дезінфектанти. Миття та дезінфекцію автотранспорту можна проводити за допомогою сучасних мийно- дезінфекційних машин.

Треба приділяти увагу і кормоцеху на птахогосподарствах, дотримуючись правил повноцінного та максимально стерильного приготування кормів. Необхідно виключити розсип кормів, встановити та обов’язково домагатися постійної роботи ширм-загородок вхідних дверей та воріт кормоцехів, своєчасно контролювати наявність щілин та відкритих вікон, через які птахи можуть залетіти у приміщення.

Кожен пташник повинен мати весь необхідний інструментарій. Не допускається користування одним і тим же інструментарієм у різних приміщеннях території господарства.

Ветеринарне благополуччя і, відповідно, ефективність виробництва залежить від багатьох заходів, серед яких - правильно проведена підготовка приміщень до посадки птиці.

Після звільнення приміщення від птиці треба якнайшвидше провести чищення будівлі всередині та території, що прилягає до неї. Підготовка приміщення починається з механічного прибирання гною, залишків корму та підстилки. Необхідно ретельно очистити усі приміщення, а потім їх максимально вимити та продезінфікувати.

Традиційно миття приміщень проводять у три етапи: змочування, витримка та змив водою під високим тиском. Сучасна ресурсозберігаюча технологія миття передбачає використання пінних миючих засобів з дезінфікуючим ефектом.

Після експозиції обладнання потрібно ретельно промити холодною водою під тиском. Мити завжди слід починати від верхніх частин стін у напрямку до підлоги. Стіни, забруднені під час миття підлоги, слід повторно ополоснути.

Вологу дезінфекцію проводять після миття та видалення води з приміщення. Для профілактики кокцидіозів і для видалення пера рекомендовано проводити випал не тільки кліток для утримання, але й приміщення шляхом фламбування [2].

Для побілки приміщень краще використовувати свіжогашене вапно (вапно-пушонка), що має активність щодо багатьох мікроорганізмів і грибків.

Але слід враховувати, що при тривалому зберіганні на відкритому повітрі вапно втрачає свої властивості і перетворюється на крейду.

Аерозольна дезінфекція дозволяє знищити мікрофлору у важкодоступних місцях. Аерозоль дезінфектанту може бути отримана механічним (холодний туман) або термомеханічним (гарячий туман) способом.

Вкрай важливий та обов’язковий процес у період санітарної підготовки приміщень — промивання системи напування птиці.

За можливості, слід демонтувати всі напувалки та промити їх дезінфікуючим засобом. Важливим є механічне очищення, полоскання та дезінфекція відстійника.

Таким чином, необхідно дотримуватись ветеринарно-санітарних правил щодо недопущення проникнення інфекцій у господарства та особливо ретельно дотримуватись основ та принципів біобезпеки та біозахисту.

Важливо пам’ятати: якість біозахисту загалом оцінюється станом її слабкої ланки, яка є у кожному господарстві. Запобігти хворобі завжди дешевше, особливо при утриманні багатотисячного поголів’я.

Література

1. Основи біобезпеки (екологічний складник) / Л. П. Новосельська та ін.: навч. посіб. К. : Інститут екологічного управління та збалансованого природокористування, 2017. 180 с.

2. Renault V, Humblet M-F, Pham PN, Saegerman C. Biosecurity at Cattle Farms: Strengths, Weaknesses, Opportunities and Threats. Pathogens. 2021. 10(10):1315. doi: 10.3390/pathogens10101315.

3. Основи біобезпеки та благополуччя тварин / Недосєков В. В. та ін. Ніжин, 2021. 252 с.

Постер доповіді