Державна дослідна станція птахівництва

Національної академії аграрних наук України



Hosting Ukraine

 

90-і роки минулого століття були відмічені для птахівництва України загальною кризою галузі, коли більшість птахівницьких господарств, створених ще за радянських часів, збанкрутували та припинили виробництво продукції, їх матеріально-технічна база (будівлі, обладнання) занепала або взагалі була зруйнована чи розграбована. З приходом на початку нового тисячоліття нового «ефективного» власника галузь почала відроджуватися, і зараз птахівництво швидко й динамічно розвивається. Це пояснюється гарантованим попитом на продукцію галузі, достатньо високою рентабельністю її виробництва, швидкою віддачею на вкладені кошти, перспективами виходу на зовнішні ринки. Після кризи 90-х років, за останні 10 років м'яса бройлерів в спеціалізованих підприємствах зросло більш ніж у 25 разів (з 30 до 766 тис. т), а виробництво яєць - майже втричі (з 3 до 8,7 млрд. штук). Збільшення виробництва продукції птахівництва здійснювалося по перше – за рахунок реконструкції та технічного і технологічного переозброєння виробничих потужностей, зокрема – пташників, що дісталися у спадок ще з радянських часів, по друге – за рахунок створення та введення в експлуатацію нових.

Будівельні рішення при реконструкції існуючих пташників

Реконструкція існуючих пташників обходиться майже в два рази дешевше будівництва нових. Під час реконструкції зменшується вартість проектно-кошторисних робіт, погоджень з різними організаціями, можуть використовуватися існуючі комунікації, очисні споруди, шляхи тощо. Зміні підлягає перш за все обладнання - на нове, більш високопродуктивне та ресурсозберігаюче. Але нове обладнання і нові технології в багатьох випадках не підходять під конструктивні рішення старих пташників, тому їх нерідко також приходиться суттєво перебудовувати.
Значні відмінності від раніше застосовуваних технічних рішень мають, перш за все, сучасні системи вентиляції. Раніше витяжні вентилятори встановлювали в основному в стінах пташника, свіже ж повітря поступало через припливні шахти, розташовані в даху пташника. Зараз навпаки, свіже повітря поступає через припливні клапани в поздовжніх стінах пташника, витяжка забрудненого повітря здійснюється даховими вентиляторами. Крім того, для спекотного періоду року в сучасних системах вентиляції передбачено встановлення витяжних вентиляторів та припливних клапанів тунельної вентиляції в торцевих стінах пташників. Тому під час реконструкції замощують отвори в поздовжніх стінах пташника, в яких раніше було встановлено витяжні вентилятори та прорубують невеликі нові отвори, проте в значній кількості - для припливних клапанів. Прорубують заново отвори в торцевих стінах для припливних жалюзі та витяжних вентиляторів системи тунельної вентиляції. Припливні шахти в даху приміщення видаляють, натомість в даху встановлюють витяжні башти, при цьому дах пташників також приходиться в значній мірі переробляти, а то й змінювати повністю.
Багато старих пташників будувалось з застосуванням колон. Колони ускладнюють виконання у пташниках багатьох робіт технологічного процесу, зменшують їх корисну площу. Зокрема, у пташниках для утримання птиці на підлозі ускладнюється настилання та прибирання підстилки, механізоване вивантаження птиці на забій. У пташниках для кліткового утримання шириною 18 м без колон можна встановити 7 кліткових батарей, а у пташниках з колонами тільки 6. Тому колони у пташнику під час реконструкції за можливості також видаляють, що вимагає суттєвого перебудування даху.
Повітряні потоки у пташниках за застосування сучасних систем створення мікроклімату розраховуються за допомогою комп'ютерів. Однією з умов, при цьому, є рух повітря тільки через передбачені для цього отвори. Тільки в такому разі будуть забезпечені необхідні мікрокліматичні умови в зонах розміщення птиці за мінімальних енерговитрат. Тому велику увагу при реконструкції пташників приділяють герметизації всіх отворів та щілин в огороджувальних конструкціях.
Значно більші вимоги зараз ставляться до внутрішніх поверхонь огороджувальних конструкцій. Різні щілини, тріщини, пори, нерівності в них служать укриттям для мікроорганізмів. Наприклад, встановлено, що ряд видів патогенної мікрофлори може проникати в цегельну кладку на глибину до 5 см і в цьому захистку зберігати життєздатність після дезінфекції традиційними способами. За сприятливих умов вони здатні знову швидко відновлювати свою чисельність. Тому внутрішні поверхні огороджувальних конструкцій (стелі, підлоги, стін) мають бути гладенькими та твердими, легкими для очищення, миття та дезінфекції. Можливі рішення – застосування бетонних конструкцій з шліфованою поверхнею, облицювання огороджувальних конструкцій металевими або полімерними панелями. Підлога краще всього бетонована, її також вирівнюють та шліфують за допомогою спеціальних машин.
Часто, під час реконструкції перебудовують заново підсобні приміщення, інколи прибудовують до пташника нові, переробляють отвори для транспортерів, замінюють повністю електропроводку, інколи - водогін, підводять у пташник газ.
Як позитивний приклад реконструкції пташників можна навести: бройлерні птахофабрики ВАТ «Курганський бройлер» у Харківській області, ДП «Перемога Нова» у Черкаській області, СГ ТОВ «Старинська птахофабрика», птахофабрику «Зоря» (Харківська обл..) з виробництва харчових курячих яєць, птахофабрику «Україна» (Київська обл.).

Будівельні рішення пташників при новому будівництві

Хоча, як вже було відмічено, реконструкція існуючих пташників у більшості випадків обходиться дешевше, ніж будівництво нових, проте зараз цей резерв в значній мірі вже вичерпано, тому подальше нарощування виробництва продукції птахівництва буде здійснюватися в основному за рахунок нового будівництва. Звичайно, коли прийнято рішення про будівництво нових пташників, постає питання, якими вони повинні бути, з яких матеріалів будуватися, щоб і довговічними були, і якомога дешевшими, і щоб взимку птиці було в них не холодно, а літом не жарко, і щоб все це за мінімальних витрат паливно-енергетичних ресурсів.

Пташники безкаркасні та каркасні. До огороджувальних конструкцій пташників пред'являються статичні (міцності, жорсткості, стійкості) і теплоізоляційні вимоги. В більшості випадків ці вимоги суперечать одна одній. Тому всі пташники поділяються на безкаркасного та каркасного типів.
У пташниках безкаркасного типу статичне навантаження розподілено більш чи менш рівномірно по всій довжині стін. Тому стіни в таких пташниках повинні будуватися з матеріалів з достатньо високими статичними показниками (цегли, будівельних блоків, залізобетону тощо) (рис. 1а). Але такі матеріали характеризуються поганими теплоізоляційними якостями. Тому для забезпечення необхідної теплоізоляції пташників та мінімізації енергетичних витрат на їх обігрівання стіни з таких матеріалів мають бути дуже товстими (60 а то й 90 см), а щоб витримати чималу вагу таких стін - необхідно зводити потужний стрічковий фундамент. Звичайно, такі пташники будуть коштувати дуже дорого. При будівництві ж пташників з вищезазначених матеріалів з більш тонкими стінами, суттєво збільшуються тепловтрати через огороджувальні конструкції та витрати на їх опалення. Для зменшення товщини стін та підвищення опору теплопередачі в товщині стін в такому разі влаштовують прошарок з теплоізолюючого матеріалу. Основними перевагами пташників подібного типу є велика механічна міцність та довговічність. До основних недоліків можна віднести такі:

  • низький рівень застосування сучасних індустріальних технологій в процесі виробництва основних конструктивних елементів та в процесі будівництва;
  • великі витрати під час транспортування будівельних матеріалів;
  • високі витрати ручної праці під час виконання будівельних робіт;
  • великі терміни виконання будівельних робіт.

Перераховані недоліки безкаркасних пташників переважують для крупних виробників продукції птахівництва їх переваги, тому зараз подібні пташники зводяться досить рідко, хіба що в невеликих господарствах при будівництві так званим госпспособом чи за наявності дешевих місцевих будівельних матеріалів.

  • Пташники каркасного типу.

Для того, щоб звільнити матеріали огороджувальних конструкцій пташника від статичного навантаження, застосовують будівлі каркасного типу. В таких пташниках основне статичне навантаження припадає на металевий або залізобетонний каркас будівлі, решту ж огороджувальних конструкцій виготовляють з матеріалів з високими теплоізоляційними якостями (пінопласт, мінеральна вата, пінополіуретан, пінополістирол тощо), облицьованих більш твердою оболонкою. Коефіцієнт теплопровідності деяких будівельних матеріалів, що застосовуються при будівництві пташників, наведено в таблиці. Як видно з таблиці, коефіцієнт теплопровідності, наприклад мінеральної вати, в 10 разів нижчій, ніж цегли. Тобто, шар мінеральної вати товщиною 10 см буде забезпечувати такі ж теплоізоляційні властивості, як стіна з цегли товщиною 100 см або 1 м. Для пташників каркасного типу не потрібні також суцільні потужні фундаменти, достатньо крапкових – під елементами каркасу, та невеликої товщини – під стіновими панелями. Інша перевага будівель каркасного типу – можливість індустріального виготовлення основних елементів конструкції та застосування індустріальних методів їх збирання, короткі терміни будівництва. Тож, виходячи з вищенаведеного, зараз в Україні та інших країнах розвиненого птахівництва більшого поширення набули саме пташники каркасного типу.

Коефіцієнт теплопровідності деяких будівельних матеріалів

Матеріал

Коефіцієнт теплопровідності,

Вт/м х К

Матеріал

Коефіцієнт теплопровідності, Вт/м х К

Асфальт

0,72

Пінополіуретан

0,025-0,035

Бетон на щебені

1,3

Піноскло

0,06-0,08

Вата мінеральна

0,045

Перліт

0,05

Деревина

0,15-0,20

Перліто-цементні плити

0,08

Залізобетон

1,7

Сталь

52

Керамзитобетон

0,2

Скло

1,15

Цегла пустотіла

0,44

Скловата

0,05

Цегла силікатна

0,81

Шлак гранульований

0,15

Цегла звичайна

0,67

Шлакобетон

0,6

Цегла шлакова

0,58

Штукатурка суха

0,21

Пінобетон

0,3

Штукатурка цементна

0,9

Газобетон

0,11-0,12

Пінофольгований утеплювальний матеріал

0,032-0,027

Пінополістирол

0,04

Пінопласт

0,037-0,05

В свою чергу, з поміж пташників каркасного типу поширення набули будівлі з переважно збірних залізобетонних конструкцій і будівлі каркасно-обшивного типу на основі металевого, рідше – дерев'яного каркасу, та його обшивки металевими сандвіч-панелями чи профільованими металевими листами з прошарком теплоізоляційного матеріалу.

  • Пташники каркасного типу із збірного залізобетону.

Більшість нових пташників, збудованих в Україні за останні роки, належить саме до цього типу. Такі пташники будували ЗАТ «Миронівський хлібопродукт», ВАТ «Курганський бройлер», ЗАТ «Комплекс Агромарс» та інші провідні виробники яєць та м'яса птиці. Виробництво необхідних конструктивних елементів для цих пташників налагодило декілька підприємств.
Серед них особливо слід виділити «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (м. Світловодськ Кіровоградської обл.). За участю цього підприємства в АР «Крим», Київській, Черкаській та Дніпропетровській областях були збудовані пташники площею більше 1 млн. м2, що відповідає більше ніж 500 пташникам. Пташники, що пропонуються цим підприємством, являють собою збірну конструкцію, що складається з рамного каркасу на основі залізобетонних напіврам типу РПС-18 ( так звані «ключки»), на який кріпляться стінові панелі та покрівельні ребристі плити типу ЗПГ6 (рис. 1-4). Зверху на плити покрівлі вкладається шар мінеральної вати товщиною 15 см, дерев'яні стропила з обрешіткою, азбоцементний шифер. Рамний каркас встановлюється на фундаментні плити типу ФП20.138. Підприємство виготовляє елементи пташників розміром 18х114 м (2052 м2), 18х120 м (2160 м2), 21х120 м (2520 м2). Стінові панелі у пташниках – трьохшарові, з утеплювачем пінополістиролом товщиною від 75 до 100 мм - в залежності від кліматичних умов будівництва. Їх застосування дає змогу підтримувати у пташниках температуру до +36 оС за зовнішньої температури -36 оС. Підприємство може здійснювати також доставку конструктивних елементів будівель та всі будівельні роботи. Термін виготовлення залізобетонних конструкцій на один пташник – 6 днів, термін монтажу на готовий фундамент – 14 днів.
Серед інших підприємств, що займаються в Україні постачанням будівельних конструкцій та будівництвом пташників із збірного залізобетону можна назвати Броварський завод будівельних конструкцій, фірми «Будтехмонтаж» (м. Київ), «Будтехмонтаж» (м. Харків), ТОВ «Агропромбуд» (м. Черкаси), Запорізький завод залізобетонних конструкцій та матеріалів.
Основними перевагами пташників із збірних залізобетонних конструкцій є:

  • оптимальне поєднання в стінових панелях високих статичних та теплоізолювальних властивостей;
  • короткі терміни виготовлення конструктивних елементів (1-2 тижні) та будівництва пташників (2-4 тижні);
  • застосування індустріальних методів збирання, невисокі трудовитрати;
  • тривалий термін служби пташників;
  • порівняно невисока вартість пташників (60-70 USD за м2 площі приміщення).

 

 

  • Пташники каркасно-обшивного типу з металевих конструкцій

Чимало таких пташників було збудовано в Україні ще за радянських часів. Комплекти необхідних елементів для них постачалися з НДР, Угорщини, Чехословаччини. Каркас у цих пташниках виготовлявся з стального прокату (швелери, кутники тощо), обшивка каркасу здійснювалася профільованими листами з алюмінієвих сплавів, як теплоізолюючий матеріал використовувався пінопласт, пінополіуретан, мінеральна або скловата. В цілому, впродовж терміну експлуатації, який в деяких випадках становив до 40 років, вони зарекомендували себе позитивно. В останні роки пташників каркасно-обшивного типу в Україні будується порівняно небагато, хоча таке будівництво активно розвивається у інших галузях і є в наявності організації, які можуть постачати елементи каркасу, сандвіч панелі, металеві профільовані листи та теплоізоляційні матеріали, здійснювати з них монтаж пташників та інших будівель. До однієї з найкрупніших з них можна віднести проектно-будівничу компанію ТОВ «СТБ» (Сучасні технології будівництва), м. Київ. Компанія збудувала кілька об'єктів на птахофабриці «Гаврилівські курчата. Серед інших підприємств, які збудували такі пташники, можна назвати агрофірму «Шахтар» Донецької області. Досить значну кількість метало-каркасних пташників зараз будується в сусідніх Росії та республіці Бєларусь, де існує державна підтримка різних програм будівництва птахівницьких підприємств. В цих же країнах є відповідні підприємства які виробляють відповідні комплекти конструктивних елементів пташників. Поширені конструкції пташників ангарного (або арочного) і традиційного типу.
ЗАТ «ИНСИ» (м. Челябінськ) пропонує конструкцію пташника типу каркасного арочного ангара (див. рис. 5 та 6). Каркас пташників зроблено з стальних гнутих профілів, зовнішня та внутрішня обшивка – профільовані оцинковані листи (профнастил) з полімерним покриттям або фарбовані панелі. Утеплювальний матеріал – мінеральна вата або пінополіуретан. Обшивка каркаса може здійснюватися також сандвіч-панелями. Для економії витрат на освітлення пташника дах виготовляється з прозорого композитного матеріалу – щільникового полікарбонату.
ЛМК «Сталь конструкція» (м. Тамбов, РФ) будує пташники традиційної форми на основі каркасу з легких стальних конструкцій та їх обшивання різними матеріалами: зовні - оцинкованим профнастилом, зсередини – сандвіч-панелями товщиною 100 мм. Збирання конструкцій пташника не вимагає підйомних механізмів, оскільки їх вага незначна. Зварювальні пристрої також непотрібні, тому що всі елементи з'єднуються за допомогою кріпильних виробів (гвинтів та гайок, саморізів тощо). Використання даної технології не передбачає улаштування капітальних фундаментів. Тому пташники можуть бути зведені практично на будь якому типі грунту, там де будівництво цегляних пташників або пташників з бетонних блоків неможливе (рис. 7, 8, 9). Проте ціна комплекту елементів пташника досить висока, наприклад для пташника розміром 18х96 м вона складає 6,5 млн. російських рублів (близько 1,76 млн. грн., або 129 USD за 1 м2).
Елементи для подібного типу пташників виготовляє та постачає також компанія «Євростальбуд», яка діє в республіці Бєларусь та Литві. Каркас пташника складається з тонкостінних оцинкованих С- та S-подібних гнутих профілів, які збираються за допомогою гвинтів та саморізів. Обшивка здійснюється стальним оцинкованим або фарбованим профнастилом та сандвіч-панелями (рис. 10). Ціна за 1 м2 будівлі близька до російської і складає, в залежності від комплектації, від 130 USD і вище.
Фахівці відмічають такі позитивні сторони метало-каркасних пташників:

  • у зв'язку з порівняно невеликою вагою основних конструктивних елементів ставляться менш жорсткі вимоги до майданчика для будівництва та фундаментів будівлі;
  • невеликі витрати на транспортування будівельних конструкцій;
  • зменшується потреба в підйомній техніці;
  • можливість монтажу конструктивних елементів без застосування складного обладнання;
  • не потрібні оздоблювальні роботи, білення вапном тощо;
  • легкість миття та дезінфекції поверхонь огороджень, що сприяє покращенню ветеринарно-санітарного стану пташника та зменшенню небезпеки захворювання птиці.

Основні недоліки:

  • дещо більша вартість у порівнянні з пташниками з залізобетонних конструкцій;
  • менша механічна міцність стін;
  • можливість розмноження у теплоізолюючому матеріалі гризунів, його пошкодження та втрати теплоізлювальних властивостей.

Підводячи підсумок, можна відмітити, що кожний тип пташника має свої переваги та недоліки. Тому в кожному конкретному випадку вибір того чи іншого типу пташника для будівництва необхідно, безумовно, здійснювати на основі детального техніко-економічного аналізу всіх умов та обставин, зокрема таких, як: можливість використання для здешевлення будівництва дешевих місцевих будівельних матеріалів, умов постачання та ціни покупних будівельних конструкцій та матеріалів, наявності будівельних організацій з досвідом виконання подібних робіт, їх вартості та терміну тощо. При цьому доцільно також враховувати прибуток, який можна додатково отримати у випадку зменшення терміну виконання робіт або втратити у випадку його збільшення.

Мельник В.О., к.с.-г.н., Інститут птахівництва НААН

Звязок з автором

  Супровід виробництва продукції птахівництва шляхом надання консультацій, зоотехнічного обслуговування, аналізу якості кормів та впровадження системи HACCP

У селі Бірки Зміївської громади з 1938 року розташовується Державна дослідна станція птахівництва НААН України. Через війну цього року науковці не вирощували курчат, а також мали проблеми з логістикою та забезпеченням.
Як війна вплинула на роботу станції та наукові дослідження, Українському Радіо Харків розказав директор дослідної станції птахівництва Олег Катеринич.

Прояви канібалізму у птиці в тій чи іншій мірі спостерігаються у більшості птахівницьких господарств. Нерідко це явище приймає на підприємствах значні розміри та призводить до великих економічних збитків. Однієї з причин канібалізму може бути наявність у кормах мікотоксинів, що погіршують засвоєння поживних речовин. Дебікування птиці у віці 6 - 12 днів має переваги порівняно з іншими термінами: практично не спостерігається зниження живої маси, у такому віці не проводяться вакцинація або інші маніпуляції з птицею.

Згідно загальноприйнятого визначення – «роздзьобування» або канібалізм – це поведінкова реакція птиці на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів. Інколи їх ще називають зміщеною кормовою поведінкою.

Одна з найбільш значних статей витрат при вирощуванні птиці є вартість енергоносіїв – палива та електроенергії. Паливо в основному необхідне для обігріву пташників та птиці, електроенергія для освітлення пташників, роботи приводів механізмів (вентиляторів, дробарок, змішувачів, кормороздавачів, транспортерів видалення посліду тощо), інколи також використовується для обігріву птиці. Чи можна зменшити витрати палива та електроенергії і, тим самим, собівартість продукції птахівництва?

Copyright © 2013 - 2022 Державна дослідна станція птахівництва
Національної академії аграрних наук України