Cпільне вирощування водоплавної птиці та риби - Державна дослідна станція птахівництва НААН | Птахівництво України | Відділ птахівництва | Інститут птахівництва | Домашня птиця - Бірки


Rambler's Top100 Hosting Ukraine

Оренда приміщення

Здамо в оренду приміщення приміщення загальною площею 162,8 кв.м.

>>>>

Здамо в оренду приміщення пташника та допоміжні споруди

>>>>

Poultry Market - птахівництво України і світу. Менеджмент, аналітика, реформи, стандарти, технології.

Докладніше

SCOPUS

Рекомендації щодо користування наукометричною базою даних «Scopus»

Докладніше...

Система HACCP

Гармонізація вітчизняних та міжнародних стандартів у сфері  якості та безпеки харчових продуктів диктує необхідність впровадження HACCP-сумісних технологій на всіх етапах виробництва тваринницької продукції.

 І птиця і риба

Ще в недавні часи м'ясо водоплавної птиці було найбільш доступним та дешевим в Україні серед всіх інших видів м'яса. Це було обумовлено такими позитивними якостями водоплавної птиці, як стійкість проти хвороб, невибагливість до умов утримання та годівлі, зокрема – здатність до майже «дармової» відгодівлі на пасовищах та водоймищах за незначних витрат концентрованих кормів. Після переведення качківництва та гусівництва на промислову основу, яке супроводжувалося переведенням цих видів птиці на безвигульне утримання, годівлю повнораціонними комбікормами, ці переваги водоплавної птиці значною мірою було втрачено, що призвело до втрати і конкурентоспроможності цих підгалузей порівняно, наприклад, з бройлерною промисловістю чи індиківництвом. Як наслідок – відбулося значне зниження виробництва продукції водоплавної птиці в Україні, переведення її в розряд дефіцитної.
Один з шляхів виходу з даної ситуації, на нашу думку, відродження старих добрих традицій вирощування водоплавної птиці з застосуванням пасовищ та водоймищ. Саме завдяки таким технологіям Китай та низка країн Південно-Східної Азії нині виробляють майже 90% всього м'яса качок та гусей у світі. Особливий інтерес представляє досвід цих країн щодо спільної аквакультури водоплавної птиці та риби. Як свідчить цей досвід, комбіноване рибо-качине або рибо-гусяче господарство дає змогу більш ефективно використовувати кормові ресурси водойм і за рахунок отримання і риби и птиці отримувати більше харчової продукції з одиниці площі водойми при низьких витратах.
Підвищення ефективності спільного вирощування риби та водоплавної птиці обумовлюється наступними факторами. Качки і гуси не є ворогами риб. Щоправда, інколи, в шлунках качок та гусей можна виявити мальків. Однак, як правило, це малоцінні або хворі та такі, що відстали у рості риби. Якщо ж водоплавну птицю вирощувати тільки на нагульних ставках, де вирощують товарну рибу, то і цих випадковостей можна уникнути. Качки і гуси не є конкурентами в харчуванні основним видам вирощуваних риб. Основним кормом качок є м'яка водна, а гусей - лугова рослинність Поїдаючи крім рослинності пуголовків, дрібних жаб та їх ікру, а також водних комах, і іноді дрібної малоцінної риби, яка є ворогом і конкурентом у харчуванні вирощуваній рибі, вони сприяють підвищенню її темпів росту. Качки та дещо меншою мірою гуси - прекрасні меліоратори. Поїдаючи м'яку водяну рослинність, в основному ряску, сприяють очищенню водоймища, збільшенню прозорості води. Навіть жорстка водна рослинність, така як очерет і рогіз, не буде рости занадто активно, якщо на ставку організовано вигул водоплавної птиці. Крім того, вона розпушує ложе ставків, чим сприяє більш швидшому розкладанню органічної речовини на дні ставків.
Качиний і гусячий послід - високоцінні і майже безкоштовні органічні добрива, багаті сполуками азоту, фосфору, калію, кальцію, мікроелементами, значна частина яких міститься у вигляді водорозчинних форм, доступних для засвоювання фіто-, зоопланктоном і донними організмами, що слугують поживою для риби. В результаті спільного вирощування кінцева маса і загальний вихід риби з одиниці площі збільшується в залежності від щільності посадки птиці на 10 - 30%. В залежності від рівня годівлі та рибопродуктивності це в абсолютних величинах становить від 1 до 3 ц / га.
Не тільки водоплавна птиця сприятливо впливає на ріст риби, але і відбувається зворотний вплив. При збільшенні щільності посадки риби та інтенсивності її годівлі зростає кількість екскрементів риб, які також є органічними добривами, що підвищують кормопродуктивність водойми.
В результаті кращого розвитку природної кормової бази збільшуються прирости живої маси качок і гусей, з'являється можливість до певних меж збільшувати щільність їх посадки Крім того, що водний вигул сприятливо позначається на здоров'ї і рості птиці, він дає змогу витрачати менше на 20-30% кормів на її вирощування. При вирощуванні на водоймах ремонтного молодняку та утриманні батьківських стад водоплавної птиці покращуються їх відтворні якості, життєздатність потомства.
Не випадково спільне вирощування риби та водоплавної птиці називають ще інтегрованим господарством, підкреслюючи тим самим, що в даному випадку спостерігається не проста комбінація, складання технологій вирощування, а інтеграція, взаємовплив, взаємопроникнення. Інтегроване господарство більш ефективне, оскільки при спільному вирощуванні загальний вихід продукції завжди буває більшим, ніж при роздільному вирощуванні риби і водоплавної птиці на тому ж водоймі і при використанні того ж кількості кормів. Ось чому, якщо є можливість, вигідніше вирощувати не лише рибу, але й качок і гусей.
В Україні є значні площі внутрішніх водойм, придатних для вирощування водоплавної птиці та риби. За статистичними даними, площа внутрішніх водойм перевищує 1 млн. га, з них водосховищ — близько 800 тис. га, ставів — 122,5 тис. га, озер — 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів — 13,5 тис. га, водоймищ інших категорій — 6 тис. га. За наявністю водного фонду Україна посідає одне з перших місць у Європі.

Спільне вирощування качок та риби

Як вже згадувалося, для спільного вирощування качок та риби найбільш придатні нагульні ставки площею від 5 до 50 га, що заростають водяною рослинністю, а також такі, в яких можна організувати водообмін. В іншому випадку качкам не вистачатиме природного корму і їх кількість потрібно буде зменшувати. На ставках площею понад 50 га зростають витрати на догляд за птицею. Ставки площею менше 5 гa швидше забруднюються, в них швидше може погіршитися кисневий режим. Оптимальні глибини в ставку - 0,8 - 1,3 м. У водоймах з середньою глибиною більше 1,5 - 2,0 м вирощування буде менш ефективним. На такій глибині птиця не зможе діставати корм із дна, а значить, рихлити ложе ставка.
Разом з качками вирощують коропа як у монокультурі, тобто одного, без інших видів риб, так і у полікультурі спільно з білим і строкатим товстолобиком, а також їх гібридом. Білого амура використовувати в полікультурі небажано, тому що він, як і качки, харчується вищою водною рослинністю.
Орієнтовна щільність посадки молодняку коропа річного віку - 3500 - 4000 екз./га, білого товстолобика - 1000 - 1800 екз. /га, строкатого товстолобика - 600 - 800 екз. /га, гібридів 800-1100 екз./га. При цьому можна очікувати, що при дотриманні технологічних норм восени товарна маса всіх видів риб буде не нижче нормативної.
Качок на водоймищі вирощують двома способами - прибережним і екваторіальним. За будь якого способу щільність каченят на 1 га водойми в залежності від її кормової бази та кисневого режиму не повинна перевищувати: 250-200 гол. – качок легких порід та кросів, 200-150 гол. – качок важких кросів. Одна качка виділяє у воду в середньому 40 г посліду за добу. Тому за великої щільності збільшується ймовірність накопичення у воді органічної речовини, забруднення водойми і появи захворювань риби, таких як зяброва гниль.
Для вирощування качок на березі ставка необхідно обгородити майданчик для вигону качок з води, відлову і завантаження в транспортний засіб, а за прибережного способу вирощування – спорудити пташники легкого типу або навіси для ночівлі каченят. Потрібно мати підготовлені під'їзні шляхи до майданчика для доставки кормів та вивезення товарної птиці. На березі слід мати бункер або склад для зберігання комбікормів і кормових добавок. На водоймі треба мати також плавзасоби (човни, катамарани) для загону качок, а також доставки кормів в годівниці, що знаходяться на надводних майданчиках, якщо вирощування ведеться екваторіальним методом.
Переводити каченят на водойму можна вже у віці 3 тижні, тому що у них у такому віці вже добре функціонує куприкова заліза, завдяки якій пір'яний покрив каченят не намокає. Не рекомендується переводити каченят на водні вигули за температури нижче 15 градусів.
За прибережного способу каченята майже весь світловий день перебувають у водоймі і тільки в нічний час на березі у приміщеннях літнього типу або під огородженими з трьох сторін навісами. Навіси роблять з дешевих та доступних матеріалів: деревини, руберойду, шиферу тощо. Площа приміщень має бути розрахована на розміщення каченят за щільності не більше: 15 гол./м2 їх площі – легкі породи та кроси; 10-12 гол./м2 – важкі кроси. Під навісами або поблизу них розміщують також годівниці для комбінованих або концентрованих кормів з розрахунку: 2 см/гол. фронту годівлі – при використанні круглих годівниць; 2,5 см/гол. – при використанні лінійних годівниць.
У качок дуже швидко виробляється умовний рефлекс на час і місце годування. Рано вранці качки починають голосно кричати, вимагаючи, щоб їх випустили і нагодували. Після годування вони біжать на ставок, де знаходяться цілий день, поки не почне темніти. Незадовго до темряви качки дружно повертаються і знову починають голосно кричати, вимагаючи, щоб їм відчинили двері і ще раз погодували. Після годування вони заспокоюються до наступного ранку. Деяка частина качок може повернутися на ставок і заночувати на воді, але вранці або ввечері вони обов'язково прийдуть до загороди. Недоліком прибережного способу є те, що в темну частину доби качок необхідно заганяти в приміщення і необхідність в наявності деяких площ земельних ділянок у в береговій зоні водойми.
За екваторіального способу качок вирощують на надводних платформах - навісах, побудованих на понтонах, плотах і палях, які розміщують у водоймі. Надводні платформи служать місцем годування і відпочинку качок. Платформи можуть бути стаціонарними і плаваючими. Виготовити їх можна своїми силами з підручних матеріалів.
Плаваючі платформи будують на березі на дерев'яних плотах або понтонах, після чого їх спускають на воду. Стаціонарні платформи-навіси споруджують на палях в осінній або зимовий періоди, коли ставок перебуває без води або в замерзлому стані. Платформи розміщують приблизно на 20 см вище рівня води в теплий період року.
Підлогу центральної частини платформи доцільно влаштовувати сітчастою або решітчастою, щоб послід провалювався у воду, решту - з дощок. Щоб лапи каченят не провалювалися скрізь сітчасту або решітчасту підлогу, розмір вічка сітчастої підлоги не повинен перевищувати 20х20 мм, оптимальна ширина планок решітчастої підлоги 15-25 мм, відстань між ними 10-12 мм. Бічні огородження навісів та їх дах виготовляють з таких же матеріалів, як і берегові навіси.
Для сходження каченят на платформи роблять трапи, на які набивають поперечні рейки, щоб птиця не ковзала по мокрих дошках. Приблизні розміри такої платформи: довжина - 6 м, ширина - 4 м, ширина центральної сітчастої частини підлоги - 2 - 3 м, ширина трапа - 1,5 - 2,0 м, довжина трапа - 2,0 м. Кожен такий навіс розрахований на утримання 300 - 400 качок за щільності їх розміщення на 1 м2 його площі 10 - 15 голів.
На кожній платформі над суцільною її частиною встановлюють годівниці для концентрованих кормів. Краще всього використовувати самогодівниці з самопливним надходженням корму. Фронт годівлі також має становити не менше 2 см/гол. – при використанні круглих годівниць і 2,5 см/гол. – при використанні годівниць лінійного типу.
Після переведення з пташника на водойму першу добу каченят краще потримати на березі під навісом в обгородженому місці, щоб вони звикли до нових умов. Тільки на другу добу їх можна перевести на надводні майданчики і робити це обов'язково вранці, щоб попереду був світловий день і у каченят було більше часу на звикання до нового місця проживання. До моменту висадки каченят на майданчики годівниці повинні бути заповнені кормом.
При вирощуванні на водоймах качки у великій кількості споживають водні рослини - елодею, ряску, рдест, роголистник, насіння дикорослих прибережних трав, дрібну малоцінну рибу і водних безхребетних. Завдяки цьому витрати концентрованих кормів зменшуються приблизно на 20-30%. Два рази на добу (вранці і ввечері) каченят годують досхочу повнораціонними комбікормами або концентратами. Для більш повного засвоєння каченятами концентрованих кормів два рази на тиждень їм дають дрібний гравій з розміром частинок 3 - 5 мм з розрахунку 10 - 15 г на 1 голову.
Надалі здійснюють щоденну перевірку стану каченят, споживання корму, а також санітарного стану майданчиків. Через кожні сім днів проводять контрольне зважування каченят і порівнюють їх живу масу з нормативними показниками.
Качок, що досягли забійного віку (7-8 тижнів, але не пізніше 60-добового віку, тобто до початку ювенальної линьки) зважують і відправляють на забій.
Влітку у спекотні дні, коли збільшується споживання кисню і корму рибою і птицею, збільшується кількість органічної речовини, що надходить у воду, можливе зниження прозорості води, зменшення концентрації розчиненого у воді кисню. В цьому випадку в ставку необхідно, якщо це можливо, організувати водообмін. Також можна рекомендувати щотижневе внесення негашеного або гашеного вапна у ставок, особливо в районі надводних майданчиків з розрахунку 100 - 200 кг/га.
Перед розміщенням на вирощування наступної партії каченят здійснюють санітарну перерву. Протягом 12 днів майданчики, обладнання, інвентар та загони необхідно промити водою, просушити і обробити 2% розчином їдкого натрію. У водойму вносять гашене (СаОН) або негашене (СаО) вапно. Місце в ставку під надводними майданчиками і в радіусі 10 - 20 м навколо них обробляють негашеним вапном з розрахунку 500 кг/га.
Восени після спуску води зі ставка необхідно повторити обробку місць під платформами. Всі ці заходи перешкоджають виникненню різних захворювань як качок, так і у риби.
Якщо качок разом з рибою вирощують в неспускних водоймах, то поряд із санітарними заходами, названими вище, влаштовують профілактичний перерву у вирощуванні качок через кожні три роки.
Однак, слід зазначити, що у разі карантинних заходів доведеться виключити випускання птаха на вигули, пасовища й водойми і забезпечити повну її ізоляцію від диких і синантропних птахів.

Особливості спільного вирощування риби та гусей

Всі переваги, перераховані вище для рибо-качиного господарства, мають місце і при спільному вирощуванні гусей та риби. У ставках вирощують такі ж різновиди риб за аналогічної їх щільності на 1 га водойми. Гуси, як і качки швидко ростуть на водоймі, досягаючи маси 4 - 4,5 кг у віці 9-10 тижнів. Гусячий послід є цінним органічним добривом. Він містить азоту (N) - до 0,6%, фосфору (Р2О5) до 0,8%, калію (К2О) - 0,3%, кальцію (СаО) - до 1%. Майже всі біогенні елементи містяться у водорозчинній, легкозасвоюваних формі. Це сприяє підвищенню природної кормової бази водойми. Послід, зібраний у гусятнику на березі може бути використаний для удобрення сільгоспугідь. Крім м'яса та посліду від гусей, вирощених на водоймі, можна отримувати високоякісну перо-пухову сировину (200-300 г/гол.).
Гуси не так багато часу проводять на водоймі, як качки, які можуть плавати на воді майже цілодобово. З цієї причини для гусей не прийнятний екваторіальний спосіб утримання. В середньому за добу гуси можуть перебувати у ставку 3 – 4 години, виділяючи за цей час у воду від 23 до 31 г посліду, що приблизно в 1,5 разів менше, ніж виділяє в середньому за сезон одна качка за добу. Це дає змогу при вирощуванні гусей застосовувати дещо більші щільності розміщення на водоймі, ніж при утриманні качок.
В цілому ж технологія вирощування гусей спільно з рибою схожа з описаною вище для качок, проте має свої особливості. Так, основною відмінністю є необхідність у наявності значних площ лугів навколо ставків. Як вже згадувалося, основною їжею гусей служать не водяні рослини – як у качок, а лугові трави. Тому співвідношення площі водного вигулу і пасовища має становити 1: (4 – 6). При організації культурного пасовища можна скоротити його площу в 2 - 3 рази.
Щільність розміщення гусей на одиницю площі водного дзеркала, залежить від площі пасовища навколо водойми, від рибопродуктивності ставу, від його типу (заплавний, русловий, кар'єрний), від площі водойми. Вважається, що за інтенсивної технології вирощування риби із застосуванням водообміну, аерації і виходом рибопродукції 5 - 7 т / га, співвідношення кінцевої маси гусей і риби має бути 1: (5 – 10). У цьому випадку можна виростити приблизно 0,5 - 1,0 т/га водойми м'яса гусей, що при масі 1 гол. 4 - 4,5 кг складе 100 - 200 голів на один га ставка. За рибопродуктивності ставу від 2 до 15 ц / га співвідношення маси гусей і риби буде 1:(1 – 2), вихід товарної продукції гусей від 0,2 до 1,5 т/га, що відповідає щільності 50 - 300 голів на 1 га водної площі. Спеціальні експерименти показали, що при достатній площі пасовищ або ж за додаткової годівлі гусей подрібненою луговою рослинністю або багаторічними травами щільність 300 - 350 голів на 1 га ставу не є надмірною. Утримання такої кількості гусей дасть змогу отримувати близько 1,5 т/га м'яса за середньої маси птиці перед забоєм 4,6 кг.
На водойму гусенят випускають у віці 3 - 4 тижнів. Слід зазначити, що якщо спізнитися з виведенням гусенят до ставка, то частина стада може взагалі практично не використовувати водойму або знаходиться там дуже незначний час. На ніч гусей заганяють під навіс або в спеціальне приміщення, де вони відпочивають і де їх годують концентрованими кормами. Щільність розміщення гусей під навісами – 8-10 гол./м2 їх площі в залежності від породи. Під навісами або поблизу них влаштовують годівниці для концентрованих кормів з розрахунку фронту годівлі не менше 2,5 см/гол.
При вирощуванні на водоймі може застосовуватися інтенсивна і екстенсивна відгодівля гусей. За інтенсивної відгодівлі крім випасанні на пасовищі гусенят годують досхочу концентратами. В середньому за час відгодівлі вони споживають за добу близько 300 г зелених кормів і приблизно стільки ж комбікорму або концентратів. За цих умов вони досягають товарної маси 4 - 4,5 кг вже у віці 60 - 70 днів і їх можна забивати до початку зміни пір'яного покриву, тобто линьки.
За екстенсивної (пасовищної) відгодівлі гусей вирощують до 150-180-добового віку. За такої відгодівлі більшість поживних речовин гуси споживають на пасовищі та у водоймі. Співвідношення зелених та соковитих кормів і концентрованих кормів більшу частину періоду відгодівлі складає приблизно 3:1 і тільки в останні 3-4 тижні гусей переводять на годівлю концентрованими кормами досхочу. Слід мати на увазі, що після линьки відбувається переорієнтація організму на жиронакопичення, внаслідок чого істотно збільшуються кормові витрати. Однак, це нівелюється тим, що за екстенсивної технології можуть використовуватися не дорогі повнораціонні комбікорми, а більш дешеві концентровані корми (кукурудза, овес, зерновідходи), покращується також товарний вигляд тушок і їх можна реалізувати за більш високою ціною. У віці 150-180 днів гуси мають також добре сформований пір'яний і пуховий покриви, який можна реалізувати як високоякісну перо-пухову сировину. Перо-пухова сировина вважається повністю сформованою і придатною для обскубування, якщо очин пера тонкий і сухий.
Санітарні заходи при вирощуванні гусей на водоймах виконують таким же чином, як і при вирощуванні качок.

Мельник В.О., к.с.-г.н., Державна дослідна станція птахівництва НААН

Звязок з автором


Ферма по вирощуванні індиків