PostHeaderIcon   Генетична ідентифікація і паспортизація порід та ліній птиці

(5 голосов)

добавить в корзину
Наша цена: 20.00 грн.
Внутренний код (артикул): 0-019-120

Наличие на складе: да



П44
Подстрєшний О. П. Генетична ідентифікація і паспортизація порід та ліній птиці: [методичні рекомендації] / О. П. Подстрєшний, О. В. Терещенко, Т. Е. Ткачик, [та ін.]; Інститут птахівництва УААН. – Бірки, 2009. – 76 с.

Автори: О. П. Подстрєшний, О. В. Терещенко, Т. Е. Ткачик,
І. О. Подстрєшна, Ю. Б. Іщенко

Методичні рекомендації призначені для спеціалістів та студентів з селекції та розведення птиці, наукових працівників, аспірантів та студентів сільськогосподарського профілю, птахівників-любителів.
Методичні рекомендації затверджені до друку:


Зміст

Вступ

Терміни і їх значення

Розділ І. Групи крові птиці

I.1. Методика отримання моноспецифічних сироваток-реагентів на еритроцитарні антигени

I.1.1. Підбір пар донор-реципієнт 6 I.1.2. Імунізація та реімунізація

I.1.3. Перевірка титру антитіл 8 I.1.4. Реакція аглютинації

1.1.5. Абсорбційний аналіз полівалентних сироваток

I.1.6. Консервація та зберігання реагентів

I.1.7. Перевірка алельності атигенів (приведення реагентів в генетичну систему)

I.2. Вивчення груп крові курей

I.2.1. Популяційні обстеження ліній курей

І.2.2. Сімейно-генетичний аналіз

І.3. Аналіз результатів вивчення груп крові

Розділ ІІ. Генетичний поліморфізм протеїнів яєчного білка

ІІ.1. Відбір та підготовка матеріалу до досліджень

ІІ.2. Методика проведення електрофоретичних досліджень

ІІ.2.1. Електрофорез у крохмальному гелі

ІІ.2.2. Електрофорез у поліакриламідному гелі

ІІ.2.3. Методики електрофоретичного аналізу

ІІ.2. 4. Математична обробка одержаних даних

Розділ ІІІ. Кластерний аналіз

ІІІ.1. Алгоритм одного зв′язку (ближнього сусіда)

ІІІ.2. Алгоритм повного зв′язку (дальнього сусіда)

ІІІ.3. Алгоритм середнього зв′язку (середньозваженого зв′язку)

ІІІ.4. Алгоритм найменшого внутрішньокластерного розсіювання

Розділ ІV. Генетична паспортизація ліній птиці

Розділ V. Використання маркерних ознак у селекційній роботі

V.1. Контроль точності племінного обліку птиці

V.2. Використання імуногенетичного контролю за родоводом у племінному птахівництві

V.3. Мінімальна перерва в зборі яєць на інкубацію при ротації плідників

V.4. Оцінка поєднуваності ліній птиці і племінної цінності плідників

V.4.1. Підвищення точності оцінки поєднуваності ліній

V.4.2. Оцінка племінних якостей плідників

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Література


Вступ

Визначення ступеня генетичної диференціації популяцій птиці, динаміки зміни генетичної структури в ході селекції, темпів консолідації створюваних ліній – це важливі складові успіху селекційної роботи. Ці питання можна вирішувати з використанням генетичних маркерів. В селекції завжди використовувались маркери. Спочатку це були фенотипові ознаки та показники продуктивності. В другій половині минулого століття почали використовувати для цих цілей генетичні маркери – групи крові та біохімічний поліморфізм. Наприкінці минулого століття почали розробляти методику визначення нового класу молекулярно-генетичних маркерів – ДНК-поліморфізм. Але самого визначення генетичної різноманітності недостатньо для успішного ведення селекції з використанням маркерних ознак. Для цього необхідно використати певні методи аналізу та математичної обробки результатів тестування.

Розв′язання багатьох проблем генетики і селекції курей тісно пов′язане з використанням адекватних методів оцінки генетичної мінливості та ступеня консолідованості ліній та порід птиці. Ефективність методів в значній мірі залежить від рівня інформативності використаних маркерних систем, стабільності відтворення маркерів, доступності і простоти їх визначення. У зв’язку з масовим завозом імпортної птиці від різних виробників постає необхідність її ідентифікації і паспортизації шляхом порівняльного аналізу генетичної структури за набором та частотою маркерних ознак, рівнем гетерозиготності, величиною генетичної відстані між лініями. Особливо важливо це знати в разі завозу племінної птиці.

Цим вимогам відповідає розроблений в лабораторії генетичного контролю Інституту птахівництва УААН метод генетичної паспортизації птиці з використанням в якості маркерів груп крові та поліморфізму протеїнів яєчного білка. Лабораторія атестована спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 29 грудня 2005 року № 766/130. Генетичний паспорт включає інформацію про частоту прояву еритроцитарних антигенів, генні частоти алелів поліморфних білкових локусів, рівень гетерозиготності, величину генетичної відстані, характерні фенотипові ознаки (форма гребеня, забарвлення оперення та плюсни, колір дзьоба та. ін.).

В рекомендаціях описані методи одержання реагентів на групи крові, імуногенетичного тестування курей, проведення електрофорезу протеїнів різних тканин та органів птиці, основні методи математичного аналізу. В окремій таблиці наведено зразок складання генетичного паспорта лінії курей. Проаналізовано також основні напрямки використання маркерних ознак в селекційній роботі, детально описані методи кластерного аналізу тестованих груп птиці на основі генетичних відстаней між ними.
Г.Н.Сердюк та А.Г.Каталупов [2008] вважають, що настав час активізувати генетичні дослідження. При цьому необхідно створювати регіональні генетичні центри, які б займались не лише генетичною експертизою походження тварин, але й використанням генетичних маркерів в селекції тварин.

Дані рекомендації спрямовані на сприяння цьому процесу, на поширення знань про можливості і перспективи використання генетичних маркерів.

 


Написати розробнику

Отлично!
Хорошо
Средне
Плохо
Очень плохо

Поиск по ключевым фразам

Дизайн сайта
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100  Hosting Ukraine

На верх