Государственная опытная станция птицеводства

І. І. Івко, О. В. Рябініна

Інститут птахівництва НААН України

Примусову відгодівлю водоплавної птиці вважають єдиним способом отримання делікатесної великої жирної печінки від гусей, мускусних качурів та мулардів, яка користується великим попитом на світовому ринку. Правда, в останній час з’являється інформація щодо спроби приготування паштетів з суміші гусячої печінки зазвичай відгодованих гусей і гусячого чи качиного жиру (50:50). Але поки що немає позитивних відгуків щодо якісних характеристик та попиту на цю продукцію. Навпаки, появляється інформація щодо досліджень, які проводяться з метою удосконалення традиційних технологій примусової годівлі птиці та покращення якості отримуваної продукції. В Інституті птахівництва НААНУ (ІП НААНУ) якраз проведено дослідження у цьому напрямі.

Відомо, що і до цього часу основним компонентом кормової суміші в період примусової відгодівлі гусей і качок найчастіше є кукурудза (до 98%), яку згодовують птиці після відповідної її волого-теплової обробки як у вигляді цілого зерна, так і у вигляді розвареного до стану рідкої каші. В залежності від того, у якому вигляді згодовують корм птиці, способи відгодівлі та відгодівельні машинки розділяють на групи: до першої відносять ті, які розраховані на відгодівлю цілим зерном, до другої – при відгодівлі кашоподібними сумішами, до третьої – при годівлі птиці кашоподібною сумішшю з додаванням до неї цілого запареного зерна кукурудзи та інших домішок.

Не секрет, що примусову відгодівлю в розвинених країнах частіше всього вважають вимушеною технологією, що не відповідає благополуччю відгодовуваної птиці. В окремих країнах (наприклад, у Польщі тощо) з-за цього навіть заборонено таку відгодівлю, в інших – проводяться напружені дослідження щодо так званої «гуманізації» процесу у напрямі зведення нанівець щонайменших стресів та страждань птиці (це і заборона розміщення птиці в тісних індивідуальних клітках, і занадто тривалих термінів «взаємодії» «людина-машина-птиця», і занадто великих кількостей кормової суміші, що подається у стравохід птиці тощо). В Україні до цього часу використовували або зарубіжні технології, або вітчизняні, відомі як подавання у стравохід птиці зерна кукурудзи, яке пройшло волого-теплову обробку до відносної вологості 33-50% та одночасно з подаванням у стравохід піддається механічному стисканню, подрібненню та гомогенізації.

Остання технологія у порівнянні з подаванням цілого зерна кукурудзи дала змогу підвищити продуктивність праці оператора та зменшити термін контакту «людина-машина-птиця» приблизно у 2 рази. І, окрім того, сама кормосуміш була більш підготованою до перетравлювання у організмі птиці (патент України № 16047). Разом з тим, обладнання для реалізації такої технології було відносно складним і потребувало при виготовленні наявності відносно складного верстатного парку, а приготування зерна кукурудзи і змішування його з домішками було відносно трудомістким. Та і питомі витрати зерна кукурудзи (17-21 кг/гол.), і тривалість всього процесу відгодівлі птиці (25-30 діб) не відповідали сучасним вимогам, хоча така технологія застосовувалась і застосовується у деяких господарствах вже протягом 10-18 років. Утримання птиці при примусовій відгодівлі за цією технологією здійснювалось переважно в батареях для групового утримання птиці, наприклад аналогічних описаним в а. с. СРСР №, 959705. Це давало змогу одному операторові обслуговувати понад 140 голів птиці, зручно «усівшись» та переміщуючись на платформі упродовж ряду кліток батареї, а також, при двохрядному розміщенні кліток в батареї, підвищити ефективність використання виробничої площі у порівнянні з однорядними батареями у 1,8-2,0 рази.

Проведеними в ІП НААНУ дослідженнями встановлено, що і при використанні кормової суміші у кашоподібному вигляді можна отримувати велику жирну печінку гусей та качок відповідної кондиції, тобто на рівні генетичного потенціалу використовуваної птиці. Нова вітчизняна технологія базується на попередньому приготуванні кукурудзяної дерті, механізованому змішуванні з нею всіх сипучих компонентів, запарюванні суміші крутим кип’ятком у відповідній пропорції з додаванням в неї рідких компонентів, охолодженні суміші та подаванні її у стравохід птиці машинами так званого «гідравлічного» типу. У такому разі спрощується підготовка кормової суміші до згодовування, а контакт «машина-птиця» за одну годівлю можна довести до кількох секунд, що повною мірою залежить від майстерності оператора.

При цьому птицю можна утримувати в тих же групових клітках, які не спричиняють птиці якихось «незручностей» (дають можливість розправляти крила, вільно користуватись напувалкою, «приводити себе у порядок», «спілкуватись з сусідами» тощо. Розроблено і конструкцію дещо спрощеної кліткової батареї для групового утримання птиці, але таке «спрощення» дало змогу зробити батарею універсальною, в якій можна і вирощувати птицю з добового віку, і утримувати при відгодівлі «самокльовом», і при примусовій відгодівлі, а також при тестуванні птиці за конверсією корму при створенні її нових порід та популяцій тощо (патент України №84224).

Експериментальна перевірка розробок показала, що використання нової вітчизняної технології примусової відгодівлі водоплавної птиці дає змогу не тільки «гуманізувати» сам процес, але і скоротити період відгодівлі на 7-12 днів ( всього за 13-15 днів) та отримувати у процесі відгодівлі продукцію (велику жирну печінку, м’ясо та жир), збагачену біологічно активними речовинами типу вітамінів, антиоксидантів, мікроелементів тощо. Причому, при такому збагаченні продуктивність птиці підвищується. Тобто, можна говорити про розробку нового способу підвищення поживності та якості продукції водоплавної птиці у напрямку отримання продуктів функціонального призначення, наприклад, з лікувально-профілактичними властивостями.