Згідно загальноприйнятого визначення – «роздзьобування» або канібалізм – це поведінкова реакція птиці на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів. Інколи їх ще називають зміщеною кормовою поведінкою.
Прояви канібалізму у птиці в тій чи іншій мірі спостерігаються у більшості птахівницьких господарств. Нерідко це явище приймає на підприємствах значні розміри та призводить до великих економічних збитків. Незважаючи на те, що проблема канібалізму існує давно, і що до цього часу проведено великий обсяг досліджень по з'ясуванню його причин у птиці, і дотепер не завжди вдається вірогідно визначити фактори, що призводять до його проявів, а часто, і до прогресування. Загостренню проблеми в останні роки послужило і створення та використання кросів птиці з продуктивністю, що граничить з її біологічними можливостями. Уже давно помічено: чим вище генетичний потенціал того або іншого кросу, тим більше вимоглива ця птиця до умов вирощування, утримання та годівлі, і тим в більшій мірі вона схильна до канібалізму.
До зовнішніх факторів, що обумовлюють можливості аномальної поведінки птиці, відносять, насамперед, недотримання технологічних нормативів: підвищену щільність посадки птиці, перевищення її кількості в клітках або секціях, зміну ієрархічних угрупувань, що склалися (підсадження нових особин), різкі зміни і відхилення від нормативних параметрів температури і відносної вологості повітря, високі концентрації в повітрі пташника аміаку, вуглекислого газу, пилу, підвищену освітленість і «нестандартний» режим освітлення.
Іншою причиною виникнення канібалізму може бути годівля птиці незбалансованими за поживними речовинами комбікормами, особливо дефіцитними за протеїном та сірковміщуючим амінокислотам ( наприклад метіоніном і цистином), за вітамінами Е і групи В, незбалансованими за калієм, натрієм, хлором, фосфором, цинком. Недостатня увага до годівлі птиці особливо може бути небезпечна негативними наслідками у період її линяння і зміни оперення.
Однієї з причин канібалізму може бути наявність у кормах мікотоксинів, що погіршують засвоєння поживних речовин.
До зовнішніх факторів відносять і наявність у птиці паразитів, таких як воші, кліщі, перо-пухоїди тощо, а також наявність серед певних угрупувань птиці ослаблених, відсталих у розвитку особин або особин, що мають механічні ушкодження з виділенням крові з ушкоджених ділянок тіла.
У дорослому поголів'ї найбільш небезпечним щодо виникнення канібалізму віком вважають вік початку несучості, тому що саме в цей період птиця є найменш стресостійкою, може виявляти агресію до «сусідів» у пошуках «затишного» куточка для знесення яйця.
Канібалізм може бути спровокований поводженням обслуговуючого персоналу (проведення у пташнику «гучних» ремонтних робіт або з використанням електрозварювання в присутності птиці тощо).
До хімічних або внутрішніх факторів, які обумовлюють прояви агресивності і канібалізму, звичайно відносять дисбаланс в організмі електролітів, що може бути наслідком згаданої вище незбалансованості комбікормів за калієм і натрієм. Причина такого стану організму визначається непрямим шляхом. Якщо після введення в раціон птиці кухонної солі (NaCl) або харчової соди канібалізм затихає - значить причиною його був саме цей фактор.
Особини, що стали на шлях канібалізму, припиняють це заняття досить неохоче і, найчастіше, їх варто терміново видаляти зі стада (вибраковувати). Це ж стосується і птиці, на тілі якої є хоча б маленька рана, що кровоточить, або птиці, що з якихось причин втрачає пір'яний покрив або повільно його нарощує порівняно з іншими особинами співтовариства у період вирощування. До внутрішніх факторів можна віднести і генетичну схильність до канібалізму тієї або іншої породи, наприклад бійцівські кури, деякі кроси з білим оперенням.
У присадибних і фермерських господарствах, в умовах екстенсивних способів утримання птиці, канібалізм проявляється значно рідше. Однак, і в цьому випадку, якщо птиці з вологими мішанками дали, наприклад, сире м'ясо, це може служити причиною канібалізму надалі. Причиною можуть бути і перебої в годівлі та напуванні.
Вищевикладене демонструє складність вірогідної оцінки основної причини канібалізму в якомусь окремому випадку. В деяких випадках причини «розкльовів» можна визначити за їх видами (див. таблицю).

Види пошкоджень тіла птиці („розкльовів") та основні причини їхнього виникнення

Вид пошкодження

Основні причини виникнення

Розкльовування в області голови

Спостерігаються в період встановлення соціальної ієрархії в групах птиці при їх вирощуванні та утриманні в різномасових або різновікових співтовариствах, порушенні технологічних нормативів

Розкльовування тіла і вищипування пір’я на спині і хвості

Спостерігається у всіх вікових групах при перебоях у годівлі і напуванні, при годівлі незбалансованими кормами

Розкльовування шкіри і тканин тіла

Має місце при нестачі якісних кормів і дисбалансі електролітів в організмі, наявності ектопаразитів

Розкльовування в області куприка і клоаки

При порушеннях режиму обмеженої годівлі молодняку птиці, несвоєчасному виклику несучості (розриви і випадання клоаки після знесення великих яєць)

У період, коли прояви канібалізму тільки розпочинаються і вони вчасно помічені досвідченим обслуговуючим персоналом, як правило намагаються терміново визначити причини його виникнення, усунути їх і зупинити його подальший розвиток. Якщо, як причини визнано фактори, пов'язані з годівлею, за рекомендаціями багатьох вітчизняних і закордонних фахівців у раціони птиці додатково вводять метіонін, цистин, аргінин, рибне борошно, кухонну сіль або харчову соду, лимонну кислоту (40 г на тонну комбікорму), 0,5-3,0 г гіпсу, 0,2-0,3 г сірки, 10 мг сірчанокислого марганцю у розрахунку на одну голову на добу.
Відмічені випадки зменшення проявів канібалізму за рахунок введення в раціон додатково 6-8% соняшникової макухи, а у фермерських господарствах – капусти, моркви, брукви, зеленої трави.
При вирощуванні молодняку часто буває достатнім лише зниження рівня освітленості у пташнику за рахунок застосування мікропроцесорних регуляторів або зміни спектру світла (застосування ламп, що випромінюють зелене або блакитне світло). Перевіряють також параметри мікроклімату і коректують їх у випадку відхилень від нормативів. Рівень освітленості знижують до 3-1 лк.
Однак, у найбільш запущених випадках спроби зупинити канібалізм названими заходами не завжди вдаються. Тому в цих випадках вживають більш радикальних способів профілактики канібалізму. Серед них найбільш розповсюдженим і ефективним способом вважають видалення частини дзьоба (дебікування) з одночасним припіканням (каутеризацією) операційного поля.
Вік птиці, в якому її потрібно дебікувати, може бути різним, в залежності від технології утримання, породи тощо. Згідно рекомендацій різних селекційних фірм, оптимальним віком для дебікування є:

  • добовий;
  • 6 - 12 -денний;
  • 5-7-тижневий;
  • 10-12-тижневий
  • 20-тижневий.

Відсікання дзьоба в добовому віці проводять безпосередньо в інкубаторії. Однак деякі фахівці не рекомендують такого раннього дебікування, тому що курча в цей час часто піддається сильному стресу (вакцинація, поділ за статтю, обрізання гребеня тощо).
Дебікування птиці у віці 6 - 12 днів має переваги порівняно з іншими термінами: практично не спостерігається зниження живої маси, у такому віці не проводяться вакцинація або інші маніпуляції з птицею.
Якщо відсікання частини дзьоба не було виконано до 10 - 12 - денного віку, то його проводять у віці 5- 7, 10-12 або 20 тижнів. Однак зазначений останнім вік (20 тижнів) може бути рекомендований тільки у разі крайньої необхідності, тому що у цьому віці птиця найбільш високопродуктивних кросів уже виходить на пік несучості.
Протипоказаннями до дебікування вважають, в основному, захворювання птиці, стан стресу, згодовування птиці препаратів, що зменшують згортання крові, збіг термінів дебікування з вакцинацією, яка сама по собі вже є стресом.
Для дебікування застосовують спеціальні пристрої, що називаються дебікерами. З них найбільш відомі у світі, в тому числі в Україні, дебікери фірми «Lyon» (США) для відсікання дзьоба, пальців і кігтів (Рис. 1), які реалізуються з набором змінних ножів та пристосувань. Дебікер працює автоматично або вмикається за допомогою ніжної педалі. Відсікання і припікання дзьобу виконуються одночасно. Це практично запобігає кровотечі і, у більшості випадків, попереджає вторинне відростання вилучених частин дзьоба. Продуктивність дебікера залежить від марки апарата. Наприклад, продуктивність апарата «Super Debeaker» фірми «Lyon» при дебікуванні курчат віком 1-10 днів складає близько 500 гол. за годину, старше 5 тижнів – 1000 гол. за зміну. Продуктивність автоматичного дебікера цієї ж фірми, призначеного для обрізання дзьоба тільки у віці 1-10 днів, становить в середньому 800 гол. за годину. Один ніж дебікера розрахований на обрізання 500-2000 гол. птиці в залежності від віку. Дебікери для птиці випускає також фірма "Verschuuren" (Нідерланди).
Проте наявність апарата гарної конструкції і технологічної надійності не гарантує якісного проведення дебікування птиці. Іншою необхідною умовою є навчання операторів і їхня атестація, дотримання техніки проведення цієї операції. Технологія дебікування включає виконання ряду допоміжних і основних операцій.
1. Приміщення, в якому проводиться дебікування, повинно бути ретельно підготовлене. Воно має бути чистим, з гарною вентиляцією і рівномірним освітленням. Температура повітря не повинна перевищувати +20 оС, тому що при більш високій температурі залишкова кровотеча з місць обрізки дзьоба може бути більш тривалою.
2. Якщо обрізання дзьобів планується безпосередньо у пташнику, потрібно передбачити таку наявність апаратів і операторів, щоб усі роботи в приміщенні встигнути виконати за 2-5 днів.
3. За два дні до і три дні після дебікування для зменшення кровотечі птиці з водою дають вітамін К ( з розрахунку 4,0 г на 1л) і вітамін С ( з розрахунку 20 мг/л). Для зняття стресу у птиці перед обрізанням дзьоба в корм вводять транквілізатори (наприклад 1 г триоксазина або 0,4-0,5 г аміназина в розрахунку на кг корму).
4. Перед початком дебікування птицю не годують протягом 6 годин.
5. Перед дебікуванням птиці потрібно правильно підібрати отвір в калібровочному пристрої в залежності від розміру дзьобу. Відстань від калібрувального пристрою до ніздрів має складати 2 мм.
6. Необхідно не допускати припікання язика птиці, стежити за ступенем обрізання верхньої і нижньої частини дзьоба і саме - під прямим кутом. Якщо канібалізм на підприємстві набув масового характеру – у курчат 1-12-добового віку обрізають 1/2 верхньої частини дзьобу і 1/3 нижньої. Якщо розкльов не таких сильний, видаляють 1/3 верхньої і нижньої частини. При дебікуванні птиці віком старше 5 тижнів, спочатку потрібно обрізати на 2/3 верхню частину дзьоба, а потім на 1/3 нижню.
7. При дебікуванні птиці 1-12-денного віку температура леза ножа повинна знаходитися в межах 600-650 оС, термін припікання становити 2-2,2 секунди, птиці старшого 5-тижневого віку– 650-700 оС, термін припікання 1-2 секунди. Недостатньо висока температура ножа не забезпечить ефекту припікання рани і до тривалої кровотечі, а надмірно висока призведе до деформації дзьоба, а у перспективі – навіть до загибелі птаха. Якщо каутеризація проведена правильно, місце обрізки має коричневий колір.
Для визначення температури леза дебікери фірми «Lyon» обладнано спеціальними термометрами. Температуру леза можна орієнтовно визначати також за кольором леза. Якщо лезо має червоний, що тільки-но зароджується колір, його температура складає 500-550 оС, тьмяно-червоний - 650-700 оС, яскраво-червоний - 850-950 оС і жовтувато червоний - 1050-1150 оС.
8. Дуже важливо правильно тримати голову курчати. Великий палець руки повинен знаходитися на задній частині голови, а вказівний трішки здавлювати глотку, так щоб язик втягувався назад і не потрапляв під лезо ножа.
9. У процесі роботи на дебікері необхідно стежити за чистотою і гостротою лез ножа, дотримуватися вимог і правил техніки безпеки (насамперед – апарат повинний бути заземлений).
10. Дебікування для птиці є найсильнішим стресом. Тому під час його проведення і після нього для птиці необхідно створити максимум комфорту. У приміщенні, де проводиться дебікування, потрібно дотримуватися тиші, обходитися з птицею обережно, не допускати її травмування.
Після дебікування забезпечують вільний доступ птиці до корму і води. Для годівлі в перші 3-5 днів після дебікування використовують комбікорми високої поживності, розсипчасті, з дрібно змелених компонентів. Рівень корму в годівницях повинний бути таким, щоб птиця вільно діставала його і не травмувала дзьоб об дно годівниці.
Якщо використовуються ніпельні напувалки, у кожну клітку варто встановити хоча б одну чашкову напувалку з водою. У приміщенні, де утримується птиця, необхідно уникати різких коливань температури.
Освітленість у пташнику повинна бути збільшена до максимальної величини. Більшість фахівців рекомендують освітлення після дебікування залишити ввімкнутим на цілу добу або вмикати його і вночі (двічі по 1 годині). Підвищену освітленість у пташнику вдень залишають доти, поки споживання птицею корму і води не повернеться до норм, що рекомендуються для цього віку.
Постійно стежать за фізіологічним станом птиці, споживанням кормів і води, динамікою набору живої маси.

У дебікованого молодняку, як правило, немає схильності до канібалізму і в дорослому стаді. Це пояснюється відсутністю надбаної шкідливої звички до розкльовування у молодому віці. Якщо ж дебікована раніше птиця все ж таки помічена у схильності до канібалізму в дорослому стаді – значить попереднє обрізання частини дзьоба бути зроблено неякісно (відбулося або повторне відростання дзьоба, або ж обрізка його була виконана навскіс тощо).
Практика показує, що якщо в ті роки, коли у птахогосподарстві не проводили дебікування птиці, у молодняку загибель від раскльовування складала 10 - 15%, а у дорослих особин 32 - 33% від загальної кількості птиці, що загинула, то після впровадження цієї технологічної операції ці показники скоротилися до 3% та 10% відповідно.
Негативним моментом дебікування є стрес болю у момент операції і відразу після неї. Це, звичайно, може супроводжуватися пригнобленим станом птиці і зменшенням споживання корму, деяким зменшенням маси (на 100-150 г) у дорослої птиці. Для зниження відчуття болю у птиці в момент обрізання та припікання дзьоба і для знезаражування пальця, що вводиться птиці в рот з метою запобігання від травм язика рекомендується дезінфікувати його спиртом з розрахунку 0,5 мл на обробку однієї особини.
Окремі фахівці (Л.І.Подобед із співавт., 2004 р.) рекомендують для зменшення негативного впливу стресу на птицю при дебікуванні вводити до складу корму смаковий подразник, наприклад сукрам. При цьому, період післяопераційної адаптації птиці скорочується з 12 до 8 діб. Використовувати сукрам як фактор стабілізації живлення молодняку яєчної птиці після дебікування потрібно у дозі 100 г на тонну комбікорму протягом 5 - 10 діб після дебікування.
На підставі аналізу роботи птахівників-практиків ряду країн, можна відзначити багато переваг дебікування: значно зменшується смертність птиці, витрати кормів, покращується стан оперення, завдяки чому птиця має кращий вигляд, птиця стає спокійнішою, що створює кращі умови для обслуговуючого персоналу і самої птиці, поліпшуються показники продуктивності, птиця не розкльовує яйця після знесення.
В той же час, хоча дебікування і є найбільш ефективним методом профілактики канібалізму і широко застосовується у птахівництві, до нього варто відноситися з великою мірою відповідальності і обережності. У багатьох дослідників і фахівців і дотепер не склалося єдиної думки про доцільність цієї операції. В останні роки за її заборону в деяких країнах активно виступає громадськість. Наприклад, в Англії, дебікування птиці за допомогою термоножів заборонено виконувати вже з 2011 р., а за допомогою менш поширених інфрачервоних та лазерних дебікерів – з 2016 р.
Враховуючи вищенаведене, однак, слід зазначити, що першим і найбільш необхідним технологічним прийомом, що зменшує збиток від можливих спалахів канібалізму, є його профілактика. Для профілактики канібалізму і зменшення збитку навіть у випадку його виникнення необхідно:
1. Не допускати згодовування токсичних кормів. Здійснювати постійний контроль їх якості.
2. Стежити за поживністю і збалансованістю раціонів за протеїном, енергією, сірковміщуючими амінокислотами, ліпідами, селеном, клітковиною, вітаміном Е та не допускати зривів у годівлі і напуванні.
3. Постійно контролювати раціони за вмістом натрію, калію і хлору.
4. За вмісту у раціонах тваринних кормів менше 2%, рівень натрію збільшувати до 0,30- 0,35%, при збереженні співвідношення Na: К:Cl.
5. Стежити за швидкістю і термінами зміни ювенального пуху первинним оперенням. Згодовуючи комбікорми без тваринних кормів, необхідно збільшувати рівень сірковміщуючих амінокислот на 10% понад норми, що рекомендується, і лізину - на 5%.
6. Дотримуватися рекомендованих параметрів мікроклімату у пташниках. Не допускати різких коливань температури і зниження відносної вологості повітря нижче 55%.
7. Контролювати рівень освітленості відповідно до існуючих норм. Застосовувати при вирощуванні молодняку птиці лампи блакитного та зеленого світла, утриманні дорослої птиці лампи червоного світла. В випадку виникнення канібалізму – знижувати рівень освітленості за допомогою програмних регуляторів до 3-0,5 лк.
8. Вчасно видаляти з кліток травмованих особин, виявляти і видаляти також особин, що помічені у канібалізмі по відношенню до інших.
9. Обслуговуючому персоналові при відлові птиці, що вискочила з кліток або секцій, розміщувати їх в тих же самих, або в окремих клітках або секціях, призначених для цього.
10. У випадку проявів канібалізму загрозливого характеру, ввести в практику підприємства обрізання дзьоба ( дебікування) у птиці.
11. Дебікуванню піддавати тільки клінічно здорову птицю з виконанням всіх операцій процесу відповідно до вищенаведених вимог, рекомендацій фірми-постачальника птиці та інструкцій на дебікери, що використовуються.

Мельник В.О., к.с.-г.н., Інститут птахівництва НААН

Звязок з автором