Державна дослідна станція птахівництва

Хвостик В.П.

Відділ птахівництва ІТ НААН запрошує усіх власників рідкісних і малочисельних порід до співробітництва в створенні каталогу генетичних ресурсів усіх видів сільськогосподарської птиці, що утримується в Україні. При бажанні взяти участь у такій роботі надсилайте інформацію про наявну у Вас птицю на адресу відділу. Інформація повинна включати дані про поголів’я, птиці, що Ви утримуєте, її основні господарчо-корисні ознаки, Вашу повну поштову, а якщо є, те й електронну адресу.

Представлена Вами інформація буде використана при підготовці каталогу рідкісних і зникаючих порід птиці, у якому будуть міститися Ваші реквізити, що послужить також рекламою Вашого господарства.

Віками людство методом народної селекції створило величезну кількість порід і різновидів птиці. Така селекція проводилась головним чином за зовнішнім виглядом та за пристосованістю до конкретних умом життя і годівлі. Багато фенотипових ознак закріпилось в назвах порід птиці, наприклад: адлерська срібляста, полтавська глиняста, прикарпатська зеленоніжка, орловські ситцеві, українська чубата, вуханка, великі сірі гуси, черні білогруді качки і багато інших. З цього переліку видно також, що в назвах багатьох порід фігурує місце їх створення. Створювались породи також за якимись особливостями поведінки, наприклад: кури юрловські голосисті, бійцеві, качки індійські бігуни і т.д.

Всі породи крім зовнішніх, фенотипових ознак відрізняються також комплексами генів, що контролюють інші ознаки. Цю думку деталізують Іванова О.А. та Кравченко Н.А.: “Кожна порода тварин відрізняється від інших порід перше за все своїм генофондом, тобто набором тих генів які обумовлюють рівень продуктивності особин даної породи, їх зовнішні форми, фізіологічні особливості і анатомічну будову”.

За останні десятиріччя, коли почався інтенсивний розвиток промислового птахівництва, деякі породи птиці зникли, а багато знаходяться на грані зникнення. Більшість з цих порід не були об’єктом систематичного генетичного обстеження, хоча необхідність таких досліджень була усвідомлена генетиками ще в 20-і роки минулого століття, коли О.С.Серебровський для визначення генетичних ресурсів як природнього багатства, запропонував термін “ГЕНОФОНД”.

Важливість збереження генофонду локальних порід очевидна з ряду причин, зокрема тому, що із зміною селекційних пріоритетів з часом і необхідністю використання додаткових джерел принципово нових генів та генних комплексів, які могли б забезпечити вирішення селекційних проблем, що виникли.

Збереження генофонду локальних порід в останні роки розглядається в плані виконання основних задач конвенції про біологічну різноманітність, що у 1992 році підписали 167 країн, а в 1994 вона була ратифікована Верховною радою України. В даний час Українська академія аграрних наук почала виконувати науково-технічну програму "Збереження генофонду сільськогосподарських тварин", що передбачає об'єднання наукових зусиль інститутів аграрного профілю у вирішенні проблеми збереження і використання генетичних ресурсів.

Першим етапом при розробці стратегії збереження генетичних ресурсів повинна бути їхня каталогізація. Для успішного рішення цієї задачі, необхідно розробити методи всебічної оцінки генофонду. Не випадково організована в 1980 році на 31-м річних зборах Європейської асоціації тваринників робоча група почала розробляти разом з ФАО проект створення Всесвітнього банку даних генетичних ресурсів тварин.

Виходячи з вищесказаного перед Інститутом птахівництва Української академії аграрних наук поставлено задачу створити каталог рідкісних і зникаючих порід сільськогосподарської птиці різних видів. Першим етапом при розробці стратегії збереження генетичних ресурсів повинна бути їхня каталогізація. Для успішного вирішення цієї задачі, необхідно розробити методи всебічної оцінки генофонду. Не випадково організована в 1980 році на 31-м річних зборах Європейської асоціації тваринників робоча група почала розробляти разом з ФАО проект створення Всесвітнього банку даних генетичних ресурсів тварин.

Виходячи з вищесказаного перед Інститутом птахівництва Української академії аграрних наук створити каталог рідких і зникаючих порід сільськогосподарської птиці різних видів (курей, качок, індиків, гусей, перепелів, цесарок). Для досягнення цієї мети в першу чергу становлять інтерес присадибні, фермерські господарства, колекціонарії різних форм власності, господарства птахівників-аматорів, власники яких утримують птицю однієї чи декількох порід одного або різних видів при чистопорідному розведенні. Чистопорідне розведення припускає спарювання птиці тільки з особинами своєї породи. Це можливо якщо птиця міститься в окремих приміщеннях чи на окремо обгороджених ділянках без можливості контактів з іншими породами.

Неодмінною умовою включення породи в каталог – збереження властивих їй екстер'єрних ознак і особливостей – забарвлення оперення, колір ніг, мочок, дзьоба, наявність чубчика чи баків і інші.

Систематизація наявних в Україні господарств по утриманню генофондних черід сільськогосподарської птиці різних видів і порід буде сприяти обміну інформацією і генетичним матеріалом між підприємствами і птахівниками-аматорами, більш широкому поширенню рідких порід птиці, а за певних умов і включенню в міжнародний каталог генетичних ресурсів.