Труфанова В.О., Котик А.М., Ткаченко С.М., Зон Г.А.

Інститут птахівництва УААН

Сумський аграрний університет

В Україні і в інших державах спостерігається тенденція до збільшення забруднення зерна і зернопродуктів (комбікормів) токсигенними мікроскопічними грибами і мікотоксинами, - отруйними вторинними низькомолекулярними метаболітами цих грибів. Забруднення зерна мікотоксинами можливе на всіх стадіях його виробництва, зберігання, переробки і транспортування. Отже, проблема стосується широкого кола підприємств; оскільки мікотоксини небезпечні для здоров’я людини, то очевидно, що ця проблема загальнодержавна. Особливо актуальна вона для птахівництва, оскільки основу раціону птиці складає зерно, яке є основним джерелом мікотоксинів. Крім того, поголів’я птиці значно перевершує чисельність решти видів сільськогосподарських тварин і часто зосереджено на великих фермах. Саме в великих птахогосподарствах часто складається ситуація, за якої мікотоксини кормів і патогенні чи умовнопатогенні віруси та мікроорганізми, негативно діючи на стан здоров’я птиці, взаємно посилюють хвороботворний ефект: ослаблена інфекцією птиця стає більш чутливою до токсичних речовин корму, а уражене токсикозом поголів’я втрачає резистентність до збудників інфекційних захворювань.

Сприяє ураженню кормів грибами широке розповсюдження гібридних сортів зернових культур - більш врожайних, але недостатньо резистентних до фітопатогенів; в більшості випадків відсутня можливість належно висушити зерно в період збирання врожаю. Механізми травмують зерно, позбавляючи його природньої стійкості до ураження грибами.

Внаслідок споживання забруднених мікотоксинами кормів виникають отруєння - мікотоксикози. В Україні та інших країнах СНД, що розташовані в зоні помірного клімату, найчастіше реєструють отруєння тварин викликане Т-2 токсином [1]. Розповсюджений цей токсикоз також в країнах Європи та Північної Америки.

Т-2 токсин - мікотоксин з групи трихотеценів типу А, С24Н34О9, що продукується грибами Fusarium sp. та є чинником забруднення зерна і зернопродуктів; етіологічний фактор аліментарної токсичної алейкії (септичної ангіни) людини та кормових токсикозів тварин (птиці). LD50 для добових курчат - 5-8 мг/кг.

В умовах експерименту Т-2 токсикоз у птиці проявляється розвитком некротичних уражень слизових оболонок ротової порожнини та язика (при концентраціях >0,25-1 мг/кг), пригніченням, порушенням развитку оперіння (>2-4 мг/кг), затримкою росту (>1-8 мг/кг), збільшенням смертності (>2-4 мг/кг). В епітелії органів травлення виявляють деструктивні зміни, в печінці - жирову інфільтрацію паренхіми; порушується цілістність стінок кровоносних судин; розвиваються атрофічні процеси в тимусі, бурсі і селезінці, внаслідок чого погіршується імунний стан.

В умовах птахогосподарств зниження несучості, зменшення маси яєць, погіршення виводимості яєць та загальної резистентності потомства спостерігають, як правило, при значно нижчих, ніж в експерименті, концентраціях Т-2 токсину в кормі – 0,04-0,10 мг/кг.

Діагностика Т-2 токсикозу здійснюється на основі результатів клінічних, біохімічних і патоморфологічних досліджень з врахуванням епізоотичної ситуації. Провідна роль належить результатам мікотоксикологічного аналізу кормів, вмісту шлунку, кишечника та екскрементів. Характерною клінічною, а також патоморфологічною ознакою Т-2 токсикозу, яка має істотне діагностичне значення, є некротичний стоматит.

Ефективним специфічним і високочутливим методом визначення Т-2 токсину в кормах є тонкошарова хроматографія в комбінації з біоавтографічною ідентифікацією Т-2 токсину за допомогою тест-мікроорганізму, чутливого до трихотеценів типів А і D [2]; (додаток 1).

Результати мікотоксикологічного аналізу кормів (більше 700 зразків) з птахогосподарств України, що одержані в Інституті птахівництва протягом останнього десятиріччя, показали, що майже половина зразків забруднена трихотеценовими мікотоксинами, в тому числі кожний шостий зразок містив Т-2 токсин. В більшості випадків наявність Т-2 токсину в кормах була пов"язана з масовими (у 60-100% поголів"я) проявами такого характерного для трихотеценових мікотоксикозів патологічного процесу як некротичний стоматит, а також із збільшенням відходу та значним погіршенням продуктивності курей.

Повідомлялось про значне розповсюдження трихотеценових мікотоксинів в країнах Європи: Т-2 токсин найчастіше виявляли у вівсі (у 21% випадків), рідше - в інших видах зерна; НТ-2 токсин знаходили в 21% проб ячменя і 16% проб вівса [3]. В Росії в окремих регіонах центральних областей і Уралу «забрудненість свіжезібраного зерна Т-2 токсином в кількостях 30-200 мкг/кг може досягати 80%» [4]. Використовуючи біоавтографічний метод визначення Т-2 токсину співробітники двох лабораторій мікотоксикології - Інституту птахівництва Української академії аграрних наук і Всеросійського науково-дослідного ветеринарного інституту (м. Казань) - проаналізували більше 1500 зразків кормів (зерна, комбікорму, трави, сіна, силосу, тапіоки й ін.), хліба і хлібопродуктів, що надійшли з 35 областей і республік Росії, України, Казахстану, Бєларусі. При цьому в 12,5% проб виявлено Т-2 токсин, у 7% проб поряд із Т-2 токсином виявлений також НТ-2 токсин [5]. Отже, значна частота, з якою зустрічаються трихотеценові мікотоксини в кормах, і часті випадки Т-2 токсикозу в Україні не є винятковими.

Заходи профілактики мають бути комплексними і базуватися на мікотоксикологічному контролі кормів на всіх стадіях виробництва, зберігання, переробки, транспортування і згодовування птиці. У випадках кормового токсикозу перш за все необхідно виключити з раціону забруднені мікотоксинами компоненти. Заміна корму на безтоксинний в умовах виробництва нерідко пов’язана з труднощами; арсенал антитоксичних препаратів, які використовують при мікотоксикозах птиці, невеликий. Тому ведуться пошуки ефективних засобів і методів поліпшення стану і продуктивності птиці при кормових токсикозах.

Як препарат з антитоксичною активністю привертає увагу гіпохлорит натрію (NaOCl; ГХН), що виготовляється методом електролізу водного розчину хлористого натрію. ГХН відомий головним чином як ефективний і нешкідливий засіб для дезинфекції приміщень в тваринницьких господарствах. Дезинфекція аерозолем ГХН в присутності курей в комплексі з іншими ветеринарними заходами мала наслідком оздоровлення птахофабрики від інфекційного ларинготрахеїту [6]. В останнє десятиріччя ГХН знайшов широке застосування в медицині: при порушеннях функцій нирок і печінки, сепсисі, перитоніті, харчових токсикоінфекціях, виразковій хворобі шлунка, пневмоніях, діабетичній комі, отруєнні грибами (блідою поганкою). ГХН є донатором активного кисню і стимулює в тваринному організмі процес окислення екзо- і ендогенних токсичних речовин - таких як продукти розпаду тканин, токсини мікроорганізмів, лікарські препарати. ГХН виробляється макрофагами при фагоцитозі, йому властива здатність поліпшувати гематологічні показники та імунний стан. ГХН знаходить застосування у випадках кормових токсикозів сільськогосподарських тварин [7-8].

Повідомлялось, що 3-5% водні розчини ГХН застосовували з метою інактивації трихотеценових мікотоксинів [9].

В Інституті птахівництва УААН виявлено властивість ГХН трансформувати мікотоксини, зокрема трихотецени типу А і зеараленон; Т-2 токсин і НТ-2 токсин в кислому середовищі під дією ГХН перетворюються в значно менш токсичні сполуки, про що свідчить втрата активності відносно тест-організму чутливого до трихотеценів типів А і D. Природа сполук, що утворюються під дією ГХН, невстановлена.

Інформація, що стосується дії ГХН на організм птиці, обмежена [10-11].

ГХН виготовляється методом електролізу водного розчину хлористого натрію згідно з «Методическими указаниями по применению раствора гипохлорита натрия» (Москва, 1989). В Росії «Инструкция по применению ГХН [Регистрационное удостоверение № 95/178/10]» і «Временная Фармакопейная статья 42-2454-95» затверджені відповідно 12.04.1995 і 20.06.1995 р. Розчин ГХН безбарвний, прозорий, характеризується нерізковираженим запахом хлору, рН 0,5%-го розчину 8,7-8,8. ГХН властива виражена бактерицидна, вірулицидна і фунгіцидна дія; встановлено, що ця дія ГХН відносно грамнегативних бактерій і Bacillus subtilis проявляється при концентрації 1-2 мг/л середовища. ГХН відноситься до речовин невисокої небезпечності (ІУ клас за ГОСТ 12.1.007-76). Кумулятивними, шкірно-резорбтивними властивостями і сенсибілізуючою дією ГХН не характеризується; шкірно-подразнююча дія помірно виражена при повторних нанесеннях на шкіру. Маточний розчин ГХН в закритому посуді з темного скла зберігають при кімнатній температурі без зменшення активності протягом 7 днів.

Результати досліджень показали, що в умовах, коли в кормі курей містяться Т-2 токсин і/або трихотеценоподібні фактори, - доцільно випоювати водний розчин одержаного електролітичним способом ГХН в концентрації 30 мг/л і в дозі 100 мл/голову/день на протязі 4-5 періодів по 5 днів з наступними 5-денними перервами, що сприятливо позначається на збереженості, несучості та інкубаційних показниках яєць.

 

1. На птахофабриці виник синдром, який характеризувався погіршенням несучості в окремих пташниках на 7-37% та збільшенням відходу курей до 2,5-3,5% на місяць.

Діагноз - Т-2 токсикоз - був поставлений на основі 1) виявлення в пшениці і комбікормі Т-2 токсину в концентраціях 30-80 мкг/кг і 2) наявності ознак некротичного стоматиту у 50% курей (здохлих або забитих з діагностичною метою).

Вивчили вплив випоювання розчину ГХН курям на протязі 18 днів. Одна група була контролем, а другій групі випоювали ad libitum водний розчин ГХН в концентрації 30 мг/л.

Показники

Контроль

Дослід

Збереженість курей, %

100

100

Клінічний стан

норма

норма

Несучість

75%

78,7%

Спостереження показали, що випоювання розчину ГХН на протязі 18 днів в умовах, коли в кормі містився Т-2 токсин, виявило сприятливий вплив на несучість, яка в дослідній групі була на 3,7% більша, ніж в контролі.

2. Дослід проведено в птахогосподарстві, де при обстеженні клінічного стану 60-денних курчат та 170-денних курей і при патолого-анатомічному розтині птиці (в звязку з збільшенням відходу та погіршенням несучості) виявили параліч ніг у окремих курчат, масовий некротичний стоматит, збільшення печінки, ентерит, а також у більшості загиблих курей гіперемію фолікулів яєчника, ознаки вісцеральної форми сечокислого діатезу, перитоніт. Ймовірною причиною паралічу ніг могла бути недостача вітамінів групи В. Патологічні зміни в яєчнику були характерні для СЗН-76. Зміни в печінці та ентерит, а також масовий некротичний стоматит у курей та курчат вказували на стан кормового токсикозу. Результати аналізу кормів, відібраних в птахогосподарстві, показали наявність в комбікормі і кукурудзі Т-2 токсину в кількостях 180 і 70 мкг/кг, відповідно. В зразках глютену, соняшникової макухи і комбікорму для курей були виявлені трихотеценоподібні токсичні речовини. Зробили висновок, що захворювання птиці було наслідком кормового токсикозу. Контаміновані мікотоксинами корми вилучили з раціону. З метою визначення ефективності випоювання поголів’ю водного розчину ГХН на протязі трьох тижнів провели дослід на 2 групах курей по 48 голів у кожній. Дослідній групі випоїли ГХН; застосування препарату в цьому досліді виявило сприятливий вплив як на збереженість поголів’я, так і на несучість:

Групи

Збереженість

Несучість, %

Контрольна

45/48 (93,7%)

82,0

Дослідна

47/48 (97,9%)

94,7

3. Випоювання водного розчину ГХН курям у випадку забруднення кормів трихотеценоподібними мікотоксинами (в кількостях, еквівалентних 40-70 мкг Т-2 токсину/кг).

В дослід взято 1 672 курки 140-150-добового віку; 1 795 курей такого ж віку слугували контролем. Курям дослідної групи - на відміну від контрольної - випоювали на протязі 25 днів (з 3-5-денними перервами) водний розчин, що містив ГХН в концентрації 30 мг/л. Дослід показав, що випоювання курям на початку продуктивного періоду водного розчину ГХН сприятливо позначилось на збереженості (+5,8%), несучості (+11 яєць на початкову несучку) та інкубаційних показниках яєць (вивід курчат в дослідній групі на 3-5% більший, ніж в контрольній); різниця між показниками характеризується високою вірогідністю:

Вплив випоювання курям ГХН на збереженість, несучість та показники інкубаційних якостей яєць:

Показники

Контроль

Дослід

Р

Поголівя на 9.01.2001

1795

1672

-

Тривалість спостережень, дні

208

208

-

Збереженість, голів (%)

1546 (86.13 %)

1538 (91,98 %)

< 0,001

Яєць на початкову несучку

111,79

123,18

 

Частка інкубаційних яєць

8363/10650 (78,5%)

8768/10146 (86,4%)

< 0,001

1-а інкубація

Заплідненість

2171/2632 (82,5%)

2254/2600 (86,7%)

< 0,001

Виводимість

1837/2171 (84,6%)

1963/2254 (87,1%)

< 0,05

Вивід

1837/2632 (69,8%)

1963/2600 (75,5%)

< 0,001

2-а інкубація

Заплідненість

2782/3300 (84,3%)

2452/2820 (87,0%)

< 0,01

Виводимість

2484/2782 (89,3%)

2203/2452 (89,8%)

-

Вивід

2484/3300 (75,3%)

2203/2820 (78,1%)

< 0,01

 

4. Випоювання водного розчину ГХН курям у випадку забруднення кормів трихотеценоподібними мікотоксинами (в кількостях, еквівалентних 50-60 мкг Т-2 токсину/кг) в умовах птахофабрики.

В дослід взято 11 824 курей кросу Ломан 126-добового віку; 12 157 курей такого ж віку і кросу слугували контролем. Курям дослідної групи - на відміну від контрольної - протягом чотирьох 5-денних періодів з наступними 5-денними перервами випоювали водний розчин, що містив ГХН в концентрації 30 мг/л. Спостереження протягом наступних 47 днів показали, що випоювання курям водного розчину ГХН сприятливо позначилось на збереженості (98,9% проти 97,7% в контролі; Fst = 21,29; Р < 0,001), несучості (23,3 яйця на початкову несучку проти 22,2 в контролі;Fst = 251,7; P < 0,001).

Протягом наступних 340 днів курям обох пташників ГХН випоювали систематично щомісяця по 5 днів підряд; в кінці періоду спостереження збереженість в обох пташниках становила 78,0 і 83,2% (+5,2 %), на початкову несучку одержано відповідно 262,5 і 268,6 яєць (+6,1).

Наведені приклади показують доцільність випоювання курям водного розчину ГХН у випадках контамінації корму Т-2 токсином і/або трихотеценоподібними факторами:

  • Використовують ГХН, що виготовлений методом електролізу водного розчину хлористого натрію.
  • Концентрація ГХН у водному розчині повинна складати 30 мг/л.
  • Денна доза розчину ГХН – 100 мл/голову.
  • Схема випоювання курям: на початку продуктивного періоду - 4 рази по 5 днів з 5-денними перервами між періодами випоювання, в подальшому до кінця продуктивного періоду – по 5 днів підряд щомісяця.

Такий режим випоювання ГХН сприятливо впливає на загальний стан, збереженість і несучість курей.

Випоювання ГХН у випадках контамінації корму Т-2 токсином і/або трихотеценоподібними мікотоксинами слід проводити наряду з заходами, які передбачені законодавством ветеринарної медицини при мікотоксикозах птиці.

Література:

  1. Котик А.Н., Труфанова В.А. Случаи микотоксикозов сельскохозяйственных птиц в Украине в 1974-96 гг. // Птахівництво (Борки, Харків. обл.). Міжвідомчий тем. наук. збірник.- 1997.- В.47.- С.92-100.
  2. Котик А.М., Труфанова В.О. Методичні вказівки по якісному і кількісному визначенню Т-2 токсину в зерні і комбікормах // Методичні вказівки по санітарно-мікологічній оцінці та поліпшенню якості кормів (затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Мін.АПК України 6 березня 1998 року).- С.63-67.
  3. Gareis M., Bauer J., Enders C., Gedek B. Contamination of cereals and feed with Fusarium mycotoxins in european coutries // Fusarium: Mycotoxins, Taxon a. Path.: Semin. Warsaw. Sept. 1987.-1989.- P.441-472.
  4. Смирнов А.М., Таланов Г.А., Кононенко Г.П. Животноводству - безопасные корма // Ветеринария (Москва).- 1999.- № 1.- С. 3-6.
  5. Тремасов М.Я., Сергейчев А.И., Сметов П.К., Равилов А.З., Котик А.Н., Труфанова В.А. Сравнительная характеристика методов определения в кормах Т-2 токсина // Ветеринария (Москва). - 1997.- N 10.C.45-47.
  6. Закомырдин А. Дезинфекции помещений в присутствии птиц в хозяйствах неблагополучных по респираторным заболеваниям // Болезни птиц. Сб. трудов.- Л. , 1971.- Вып. 7, 18.- С.84-89.
  7. Великанов В.В., Абрамов С.С. Натрия гипохлорит и энтеросорбент СВ-1 при токсической гепатодистрофии поросят // Ветеринария (Москва).- 2000.- № 11.- С. 45-48.
  8. Захаров П.Г. Терапевтическая еффективность гипохлорита натрия // Ветеринария (Москва).- 2000.- № 11.- С. 14-15.
  9. Wannemacher R.W., Bunner D.L., Dinterman R.E. Inactivation of low molecular weight agents of biological origin. In: Proceedings for the Symposium on Agents of Biological Origins. Aberdeen Proving Ground, Md: US Army Chemical Research Development and Engineering Center; 1989.
  10. Зон Г., Котик А., Братишко Н., Труфанова В., Марченко О., Розлог Т. Дія активного розчину гіпохлориту натрію на курей та курчат, уражених Т-2 токсином // Ветеринарна медицина України.- 2001.- № 6.- С.22-23.
  11. Труфанова В.О., Котик А.М., Наливайко В.П. Вплив гіпохлориту натрію на збереженість та показники реподуктивності курей // Птахівництво (Міжвідомчий тем. наук. зб.), вип. 51.- Матеріали ІІІ Української конф. по птахівництву.- Борки, 2001.- С.363-365.