Метою дослідження було визначення у порівняльному аспекті морфологічних і біохімічних змін у крові індиків за гістомонозної інвазії після застосування різних схем лікування. Матеріалом дослідження були індики, спонтанно інвазовані гістомонозом у віці 90 діб, та кров, яку відбирали на 5 і 15 добу досліду з підкрилової вени із наступним визначенням гематологічних і біохімічних показників (еритроцити, лейкоцити, гемоглобін, загальний білок). Лейкоцитарну формулу крові у інвазованої птиці визначали підрахунком клітин у пофарбованих мазках.

Рекомбінантні вакцини на основі HVT з експресією гена F вірусу Ньюкасла показали низку переваг. По-перше, їх введення in ovo або підшкірно в одноденних курчат дозволяє формувати ранній імунітет без потреби у повторній вакцинації у перші тижні життя. По-друге, використання HVT-векторів забезпечує одночасний захист від двох небезпечних хвороб – хвороби Марека та хвороби Ньюкасла. По-третє, за результатами випробувань, рівень клінічного захисту після вакцинації досягав 57–100 %, а показники вірусного виділення значно знижувалися, що сприяє зменшенню циркуляції збудника у стаді [4].

Встановлено, що індики найчастіше заражаються нематодами виду Heterakis gallinarum, екстенсивність інвазії становила 65 %, а інтенсивність – 25–115 екземплярів. Біогельмінти не виявлені через утримання птиці в ізольованих умовах. Експериментально підтверджено можливість зараження індиків трематодою Echinostoma revolutum, розвиток якої у кишечнику досягає статевої зрілості на 18-й день після зараження. Також серед протозойних інвазій спостерігали поодинокі випадки гістомонозу у молодняку.

Перспективи майбутніх досліджень полягають у створенні мультивалентних вакцин (mRNA, VLP), що можуть охоплювати кілька патогенів одночасно, у використанні NGS для швидкого генотипування локальних ізолятів, у розвитку CRISPR-систем для діагностики та селекції стійких ліній птиці, а також у застосуванні AI/ML для прогнозування еволюції вірусу та попередження спалахів.

Адаптація ектопаразитів до хімічних засобів боротьби з ними вимагає пошуку більш дієвих засобів і форм їх застосування. Актуальним залишається розробка нових високоефективних та екологічно безпечних протипаразитарних препаратів та їх впровадження у науково-обґрунтованій системі заходів боротьби зі збудниками основних інвазійних хвороб сільськогосподарських птиці та тварин.